Ми цю тему старанно обходимо досі. Свекруха більше не заїкалася про ганьбу та інше, я вдавала, що не чула, що розповіла бабуся. Але тепер я точно знаю, що найголосніше про моральність зазвичай кричить той, у кого самого не все чисто

Ми з моїм чоловіком до весілля п’ять років зустрічалися, три роки з яких мешкали разом. Одружуватися ми хотіли, але спочатку ми навчалися в університеті і грошей не було, потім з роботою було не дуже. Ми б, мабуть, і тепер ще не одружилися, але я завагітніла і далі тягнути вже не хотілося. Мені здавалося правильним, щоб дитина народилася у шлюбі.

Весілля ми з чоловіком хотіли пишне – з білою сукнею, фатою, купою гостей, букетами, застіллям і всім таким іншим. На весілля мрії ми й збирали гроші. Хтось скаже, що це дурість, але нам із чоловіком так хотілося. Зрештою, ми збирали самі, не просили в борг ні в кого і не брали кредит. Ми дорослі люди, маємо право.

Навіть новина про вагітність не змінила наших планів, просто весілля довелося зрушити на більш ранній термін, поки живота ще немає. Я була на другому місяці, коли дізналася, що стану мамою.

Мої батьки новину сприйняли нормально, а ось свекруха влаштувала виставу з картинним падінням на диван, масуванням скронь і голосінням, що ми хочемо зганьбити її перед усією ріднею. Від такої реакції ми з чоловіком отетеріли. У сенсі – зганьбити?

Мама чоловіка знала вже давно, що у нас справа йде до весілля і ніколи не висловлювала нічого проти моєї кандидатури. Принаймні я про це не чула за всі роки жодного разу. А тут – зганьбити.

– Наречена у білій сукні та з животом! Ну це ж ганьба! Я й так заплющувала очі, що ви живете до шлюбу разом, але то я. Навіщо про це сповіщати усю рідню. Тепер усі будуть вважати, що ви одружилися “по зальoтy”!

І як на це реагувати? У нас тут повернулося середньовіччя чи що сталося? Так, ми теж не в захваті, що доведеться так рухати плани, але ні про яку ганьбу не йшлося.

– А може ви просто розпишетесь тихенько, не влаштовуватимемо гульбища? – з надією простягла свекруха. Але там такий варіант не пасував. Зрештою! Ми не зробили нічого протизаконного, щоб ховатися. Ми й так збиралися одружуватися, а вагітність просто прискорила цей процес.

Але свекруха маялась і зітхала, а коли дізналася про список гостей, то схопилася за серце – це ж ганьба на всю рідню, її син одружується “по зальoтy”. Чоловік із мамою кілька разів серйозно лаявся і говорив, що якщо її так сильно напружує ця ситуація, то вона може не йти на весілля, щоб не ганьбитися.

Тільки під час підготовки до весілля я зрозуміла, як багато у нас родичів та друзів, і як вони розкидані по країні. Через це гості прибували не один день, дехто приїхав саме в день весілля, а хтось, кому довго добиратися, за пару днів до урочистостей. Однією з таких стала бабуся чоловіка по батькові.

Самого батька вже живих не було, він зaгинув дуже давно. А ось бабуся була, дуже міцна на вигляд бабуся, любить посміятися і не соромиться вживати міцне слівце. Ми якось одразу порозумілися з нею.

– Як добре, що ви женитися надумали! Хоч якась радість, а то в моєму віці все частіше на пoхорoн звуть, – сміялася вона. Диво, а чи не жінка.

При своїй свекрусі мама чоловіка поводилася стриманіше, але наодинці все одно намагалася вставити мені шпильку, що мало того, що вагітна вирішила грати таке весілля, так ще й у біле плаття вирядитись збираюся. Одну з таких розмов і почула бабуся чоловіка.

– А хто б говорив про весілля і вагітність? Сама нічого не забула? – примружилася бабуся. – А хто моєму Кольці вилами погрожував, що він тебе зіпсував? Якби не ті вила, ще невідомо, чи було б весілля, чи ні! А так три дні все село гуло за ваше весілля.

Я була вражена інформацією, що відкрилася. Ось і тобі! А мені свекруха розповідала другу версію: що вона завагітніла одразу після весілля, а син народився недоношеним. А тут все набагато цікавіше виявилося.

Свекруха пішла бурими плямами і нічого не сказала, проте дуже швидко покинула кімнату. Слідом за нею линув заливистий сміх бабусі.