Я й раніше сестру недолюблювала, а після її останнього вчинку між нами взагалі провалля пролягло. Сподіваюся, у неї вистачить розуму більше не траплятися мені на очі, у мене не така залізна витримка. 

Я в сім’ї молодша дитина, є ще моя сестра Таня. У нас із нею різниця у два роки, але вона дуже любить повторювати, що я їй все дитинство зіпсувала.

Мама з бабусею розповідають, що сестра з перших днів ревнувала мене до батьків. Вже не знаю, як воно там було в перші дні, але в усвідомленому віці я не помічала для себе якихось особливих умов та поблажок з батьківського боку.

Батьки жодної з нас ніколи не виділяли особливо. Обидві отримували і подарунки, і тріндюлі, якщо раптом десь напортачили. Одяг нам купували разом, іграшки та частування теж. Індивідуально було лише день народження. Але й там дотримувався балансу – якщо сестра отримувала в подарунок книгу та шоколадку, мені теж не варто було сподіватися на велосипед чи новий телефон.

Проте ж Таня постійно вважала, що все найкраще дістається саме мені – у мене і сукня нарядніша, і книжка цікавіша, і в кут мене ставили в красивіший. Маячня, звичайно, але сестра щиро вірила у власну оману.

Вона чомусь воліла забувати, що коли мені купили ту гарну сукню, вона випросила у батьків нові джинси. А що прожили в неї вони лише місяць, а потім вона їх знищила у мотлох, так вона взагалі не згадує.

Зрозуміло, що на ґрунті таких дитячих спогадів стосунки у нас були прохолодні. Сестра завжди стежила, щоб не дай Боже мені зайвої цукерки не перепало. І цим вона займається досі, хоч давно вже не живе з нами під одним дахом.

Три роки тому сестра вийшла заміж, і вони з чоловіком поїхали шукати щастя у сусідню область. Потім у них народилася дитина, і вона майже перестала показуватися у мами. Нова бабуся сама каталася відвідувати онуку та допомагати дочці.

Допомога сестрі возилася цілими багажниками – мама привозила туди овочі та фрукти зі своєї дачі, консервацію, пиріжки та інше. Грошима сестру мама теж не кривдила.

– Не розумію, як вони виживають, – засмучено розповідала мама після приїзду додому. – Зять працює через пень-колоду, тільки на квартиру і вистачає. Телефонувала сваволя, вони теж до них постійно їздять за допомогою. Вже не знаю, чого вони там возять – як не приїду, так у них шаром покотити.

Допомагала вона так майже півтора роки. Потім сестрі вдалося прилаштувати дитину до ясел і вийти на роботу. Допомагати мама не припинила, але стала їздити рідше, може кілька разів на місяць. Сестра не показувалася в неї, тільки дзвонила і скаржилася, як важко їй із чоловіком та дитиною живеться.

При цьому її зовсім не цікавило, як ідуть справи у мами. Коли мама три місяці тому потрапила до лікарні, сестра навіть не почухалася приїхати, хоча ситуація була серйозна.

Коли я забрала маму додому, її погано слухалася половина тіла. Лiкapi говорили, що високі шанси на майже повне відновлення, але це займе час, і сил докласти доведеться багато. Я почала доглядати майже лежачу маму. Щось вона могла зробити сама, але для повноцінного життя цього було дуже мало.

Роботодавець пішов мені назустріч і дозволив через сімейні обставини попрацювати з дому. Втрачати заробіток я не могла, інакше нам не було б на що жити. Так, було важко поєднувати роботу та догляд, але вибору не було.

Сестра, яка сама не дзвонила майже, а чекала маминого чи мого дзвінка, вдавала, що нічого не сталося. Хоча я особисто писала про стан мами. Пропозиції допомоги навіть із ввічливості не прозвучало. Я вже не витримала в якийсь момент і запитала, чи вона не хоче приїхати допомогти мені, щоб я хоча б на кілька днів звільнилася і змогла зайнятися своїми справами.

– Ти що! У мене тут взагалі робота, сім’я, дитина – куди я поїду? Та й не відпустить мене ні чоловік, ні начальник!

Більше я цю тему не порушувала і сама з сестрою не зв’язувалася, мені все було зрозуміло.

Нещодавно мама вирішила, що настав час переоформити машину на мене, мама сказала, що сама вона тепер ще не скоро сяде за кермо, якщо сяде взагалі. Тому машину переоформлятимемо на мене.

Для мене це переоформлення машини нічого не змінювало, за великим рахунком. Я і так могла на ній їздити, а продавати ми її поки що не плануємо. Але займатися папірцями було простіше власнику.

Зате це дуже багато важило для сестри, як виявилося. Не знаю, в якому контексті у них зайшла розмова за машину, але Таня дізналася, що мама переоформила її на мене. І тут відбулося диво – чоловік і начальник у одностайному пориві змилостивилися над сестрою і вона, прихопивши дитину, приїхала відвідати маму.

Як сестра навколо мами пурхала, яку бурхливу діяльність розвела, я не описуватиму. Але я тільки дивувалась, де ж вона зі своєю турботою і увагою раніше була. Мене вдома до пуття не було. Я скористалася приїздом сестри і зайнялася своїми справами, які вимагали моєї довгої відсутності вдома. Повернувшись одного дня додому я потрапила на драматичну частину скандалу.

– …а я тобі теж дочка, між іншим! Але ти все робиш тільки для неї, на мене тобі з самого дитинства було начхати, – ридала сестра, притискаючи до себе дочку. – Про мене ти подумала? Я там живу в чужій квартирі, бо грошей на свою нема, а ти з панського плеча відписуєш машині сестрі. Це не чесно!

Якби у неї на руках не було дитини, я б дала прочуханку. Вона здогадалася влаштувати істерику людині, яка нещодавно пережила iнcyльт. І чому? Через машину!

– Може ти на неї і квартиру вже переписала? – Не вгавала сестра, не помічаючи того, що я вже вдома і все чую.

Мені вартуло величезних зусиль спокійно взяти її під лікоть і вивести з маминої кімнати. Сестра вирвалася, почала хапати свої речі, запихати їх у сумки, я їй не заважала, навіть говорити нічого не стала. Увечері вона поїхала, навіть не зайшовши до мами попрощатися.

Зате вже тиждень їй написує, чогось вимагає. Мамі не можна нервувати, я номер сестри заблокувала, щоб мама вкотре не засмучувалася. Думаю взагалі їй номер поміняти.