Щоб я не подарувала невістці – вічно носом крутить. Все, вистачить. Набридло залишатися винною. Нехай ображається, що я взагалі їй нічого не подарувала. Так хоч гроші в цілості та безпеці залишаться
Згадую подарунки, які мені робила моя свекруха, царство їй небесне. Вона вгадала із подарунком за все життя разів п’ять напевно. Але я ніколи не показувала їй, що мені щось не сподобалося. І вже мені зовсім ніколи не спадало на думку почати її звинувачувати в тому, що вона навмисне хотіла мене образити. Вона ж дарувала те, що на її погляд може мені сподобатися і що сподобалося б їй.
Коли син одружився, я постаралася прийняти його дружину як рідну дочку. Але дівчинка щосили показувала, що їй це не цікаво і всіляко тримала дистанцію. Я ж не дypна, щоб за таких умов продовжувати їй нав’язуватися. Не хоче дружити та спілкуватися – ну і не треба, я обійдуся. Нехай із сином мирно живуть, мені буде цього достатньо.
Хоча, звичайно, було прикро, що я до неї з щирою душею, а вона до мене певними частинами тіла. Але тут нічого не поробиш. Я прийняла умови гри та перестала намагатися дружити.
Згодом з’ясувалась ще одна особливість невістки – їй неможливо догодити з подарунком. На весілля я дарувала молодим гроші, тож проблем не було. А ось далі довелося якось викручуватися.
На перше свято я подарувала їй набір гарної косметики. Вибирала довго, бо сама майже не користуюся. Замучила в магазині всіх консультантів, але в результаті вони змогли зібрати мені набір для догляду за обличчям. Там був лосьйон, пінка для вмивання та креми денний та нічний.
Я ніякого таємного сенсу в цей подарунок не вкладала. Просто хотіла догодити. Мені подобається, коли мені дарують косметику, особливо, якщо її підбирали спеціально для мене. А я намагалася, спеціально попросила сина з’ясувати тип шкіри у його дружини та якими засобами вона користується.
Подарувала я подарунок і побачила, що у невістки навіть посмішка з лиця сповзла. Вона видавила із себе спасибі, але навіть не почала розглядати подарунок. А потім на кухні ридала в груди синові, що я спеціально подарувала їй косметику, щоб натякнути, що вона страшна і стара – невістка старша за сина на два роки.
У мене очі на лоба полізли від такої інтерпретації подарунка! Це ж треба було так перекрутити безневинний презент! Але довелося вдавати, що нічого не трапилося. Не визнавати ж, що я випадково підслухала їхню розмову.
Наступного разу, навчена гірким досвідом, я вирішила подарувати їй гарну сковорідку та каструлю. Ціни на них зараз космічні, а в господарстві знадобиться. Вони тільки взяли іпотеку, потрібно обростати майном. Я була б у захваті від такого подарунка – він завжди потрібен.
Але й тут не потрапила. Тут вона мені вже в очі висловила “ви що, вважаєте мене поганою господинею”. Як у неї це в голові з’явилося, я не знаю. Навіщо поганій господині каструля та сковорода? Що за дурниці?
Так само я не вгадала з теплим домашнім халатом – він був їй трохи завеликий, а вона вирішила, що це я так їй натякаю, що вона поправилась, постільною білизною – знову думки про погану господиню. Та я навіть гроші вже дарували, але знову мимо – подарувала мало, аби лише віддаритися.
Я вирішила, що цього разу мені вже не хочеться щось думати, шукати, витрачати час та гроші. Підсумок буде один – кисла міна та чергові звинувачення у тому, що я хочу її образити. Нехай ображається, що я взагалі їй нічого не подарувала. Так хоч гроші в цілості та безпеці залишаться.