Мені соромно за свого сина! Не знаю, як він спокійно спить ночами, залишивши без копійки грошей колишню дружину та свого сина. Я виховувала його сама, от і тепер пожинаю плоди. Все-таки не вистачало йому батьківської руки в дитинстві, не знає він, як поводяться справжні чоловіки

Василь одружився 7 років тому, по молодосі, по коханню. В інституті почав зустрічатися із дівчиною. Настя була приїжджою, жила у гуртожитку. Якось швидко у них закрутилося-завертілося. Не встигла я й оком моргнути, а вони вже заяву до РАЦСу подали.

Молоді зняли квартиру і зажили собі спокійно. Не скажу, що ми з невісткою одразу стали подругами. Видно, що Настя ставилася до мене насторожено. Напевно, чекала, що я відмовлятиму сина від шлюбу, а їй влаштовуватиму перевірки. Але такого не сталося. Я заходила до них у гості дуже рідко, іноді кликала їх до себе.

Яка ж я була щаслива, коли Настя народила сина! Хлопчик народився таким славним. Назвали Михайлом. Тільки, мабуть, батько не був радий первісткові.

Після поповнення у сім’ї поведінка Василя різко змінилася. Він став холодним, дратівливим і частіше затримувався на роботі. Я відразу почула недобре, але син все заперечував. Коли Михайлик пішов до садка Василь заявив:

«Я подаю заяву на розлучення. У мене незабаром буде дитина від іншої жінки».

Я хотіла вплинути на рішення сина, але він стояв на своєму. Запевняв, що платитиме солідні аліменти цього буде достатньо, щоб прогодувати його сина. Але зрештою платив копійки. Настя залишилася жити у місті, до батьків не поїхала. Разом з дитиною їй довелося винаймати маленьку кімнатку в будинку у бабусі, тому що оренду повноцінної квартири мати-одиначка не потягнула б.

Якось зібралася я до них у гості, хотіла відвідати онука. Невістка поставилася до моєї пропозиції, як і завжди, з підозрою. Напевно, думала, що я буду сина виправдовувати чи давати їй якісь поради. Але нічого такого не сталося.

Коли я прийшла, мене нагодувал та налили чаю. Михайлик сказав:

«Ма, я хочу йогурт».

Настя глибоко зітхнула і відповіла:

«Сину, ти ж знаєш, ми не можемо собі це дозволити. Потрібно за кімнату платити».

Видно було, що жінка стримує сльози. Мені стало так прикро за дитину. Ми з онуком вийшли погуляти та зайшли до магазину. Я купила і йогурт, і багато продуктів. Пам’ятаю, як у моєму дитинстві ми теж хотіли різних ласощів.

Після цього я почала регулярно допомагати невістці грошима. Вадим про це не знав, але одного разу я промовилася. Син розлютився:

«Мамо, що ти робиш, навіщо ти гроші даєш? Адже я плачу аліменти. Як внучці нормальний подарунок вручити, то в тебе не допрсишся. Невже колишня невістка для тебе важливіша за рідного сина?».

Я йому пояснила, що аліментів не вистачає навіть щоб за оренду кімнати заплатити. І якщо він кинув свого сина напризволяще, то я так підло чинити не збираюся.

Син пішов, причаївши на мене образу. Та й подруги відмовляли мене від такого рішення, мовляв Настя — чужа людина, вийде заміж і не згадає про тебе. Нехай так, я бажаю цій жінці щастя. Але допомагатиму доти, доки їй буде потрібна моя допомога.