Ні коли б не подумала, що колись робитиму вибір між чоловіком та онуками

Віра Анатоліївна прожила у шлюбі чимало років. Її чоловік був людиною шанованою. Він добре заробляв і прикладав максимум зусиль, щоби виростити хорошого сина. Жінка також не відставала, намагалася тримати планку.

Іван був уже одружений, та й Віра була одружена. Щоправда, чоловік розлучився з першою дружиною вже за рік – вона йому зрадила. Що стосується відносин між Вірою та Іваном, вони були ідеальною парою, навченою досвідом та життям. Жили спокійно та будували плани на щасливе майбутнє.

Діма був такий самий характерний, як і батько. Упертий, гордий і цілеспрямований. Але всі нормально уживалися, доки син не надумав одружитися. Начебто радісна подія, проте за дружину Дмитро захотів взяти заміжню жінку. Іван такого не міг допустити, адже гіркий досвід нагадав про себе.

— Якщо ти не розійдешся з нею, то вважай, що батька в тебе немає. Такі жінки завжди зраджують і не змінюються. Своєму чоловікові зрадила і проміняла його на тебе, а потім і ти опинишся на його місці, – сказав Іван.

Віра у конфлікт не втручалася, щоб не виявитися крайньою. Діма і не думав відмовлятися від коханої жінки – він зібрав речі і пішов. Іван того ж вечора заблокував усі рахунки та попередив, що оплачувати синові навчання він більше не має наміру.

— Я розуміла, що син закохався, та й ніхто не знав, яка насправді ця Катя. Однак і чоловіка розуміла, адже він сам пережив зраду. Дімі треба було промовчати, приховати факт заміжжя, тоді все гладко пройшло б, — розповідає Віра Анатоліївна.

Діма знайшов роботу і зняв квартиру в оренду. Катя розлучилася, і вони одразу ж подали заяву. З батьками він зв’язок не підтримував, як би це не було боляче.

— П’ять років я навіть не чула нічого про сина. Потім дізналася, що в нього дочка з’явилася, от і розболілося серце. Я благала чоловіка, щоб він його пробачив, але той пригрозив мені розлученням, якщо я почну спілкуватися з Дімою, — згадує жінка.

Віра Анатоліївна накупила гостинців та все одно пішла, незважаючи на погрози чоловіка. Знайома дала їй адресу сина, тож із цим проблем не виникло. Дмитро був радий зустрічі з мамою, хоч і тримав дистанцію. А невістка взагалі світилася від щастя, вона зовсім не ображалася на свекруху. Віра Анатоліївна попросила у дітей прощення, і все начебто налагодилося.

Але коли вона повернулася додому, зрозуміла, що лишилася без чоловіка. На столі лише записка.

Тепер жінка у розлученні. Їй дуже шкода, що стільки років подружнього життя минуло даремно. Вона ніколи не думала, що їй доведеться зустрічати старість на самоті. Проте Віра Анатоліївна не могла ігнорувати дітей та онуків заради гордині чоловіка. Поки що у неї складається все добре у житті, тільки туга за чоловіком не відпускає. Кожен свій вибір зробив – тепер пожинають плоди.