В мами дві квартири. В одну з них заселилася я з чоловіком і зробили там ремонт. Згодом мама зажадала, щоб ми їй ще платити за оренду, а потім вирішила підняти ціну. Тут я вже не витримала і відплатила тією ж монетою

Коли я одружилася, ми з чоловіком вирішили, що хочемо власну спільну квартиру. Але грошей на її покупку у нас, звичайно, не було. Вирішили збирати. В цей час жити передбачалося у другій квартирі моєї мами, куди вона нас люб’язно пустила.

Спочатку було обумовлено, що ми платимо комуналку, робимо там власним коштом ремонт і мама нас не чіпає. Умови більш ніж прийнятні. Стали ми з чоловіком жити у цій квартирі.

Звичайно, одразу почати збирати на власні квадратні метри у нас не вийшло. Для нормального проживання спочатку потрібно було упорядкувати наявне житло. Витратити довелося серйозно, бо вже в процесі ремонту з’ясувалося, що однією косметикою тут не обійтись. Труби та проводка теж були під заміну.

Ремонт вийшов серйозний, і витратили на нього набагато більше, ніж планували. Але результат того вартував, жити у квартирі стало набагато комфортніше та приємніше. Мамі теж сподобалося, як ми привели квартиру до ладу. Звичайно, ніяких рахунків ми їй не пред’являли, все за свої гроші.

Спокійно ми прожили у квартирі аж два роки, а потім мама вийшла на пенсію. Точніше, вона б на неї і не виходила, але її наполегливо попросили дати дорогу молодим. Посидівши кілька місяців на заслуженій пенсії, мати вирішила, що грошей їй замало буде і прийшла до нас із пропозицією.

– Ось ви живете в моїй квартирі вже котрий рік, а я ж її здавати могла. Давайте ви мені дві тисячі поверх комуналки платити будете?

Ми з чоловіком перезирнулися, але робити нічого. За дві тисячі ми таку квартиру не винаймемо, було вирішено платити. Ще кілька місяців пройшла спокійно, а потім мамі стало знову не вистачати грошей.

– Ну що на наші часи дві тисячі? Нині ціни на житло знаєте які? Я вирішила, що буде справедливо, якщо ви платитимете мені п’ять тисяч. У цьому районі оренда однокімнатної квартири коштує саме стільки, я вже все дізналася.

Тут я вже обурилася. Такої умови у нас не було. П’ять тисяч ми ще могли потягнути, а ось більше платити – ми з таким самим успіхом могли знімати житло в інших людей.

– А чого ви хмуритеся? І скільки часу безкоштовно жили! Час і честь знати.

– Ми взагалі-то з цього сараю квартиру зробили нормальну! Ти в ремонт жодної копійки не вклала, – не витримала я.

– Та що ви там особливо робили? До того ж, хто вас змушував? Самі так вирішили, так що не валіть із хворої голови на здорову. Загалом або платіть, або давайте звільняйте квартиру, я її здавати буду.

Ми цього ж вечора переїхали до бабусі чоловіка, а наступного дня я відвезла мамі ключі та лист із пропозицією викупити у мене мою частку в тій трьохкімнатній квартирі, де вона зараз проживає.

Мабуть, мама забула, що свого часу квартира приватизувалася на трьох – мене, маму та тата. Коли тато пішов із сім’ї, він свою частку переписав на мене. Тож я є власницею двох третин квартири. А ту однокімнатну, у якій ще недавно ми з чоловіком жили, дісталася мамі у спадок від бабусі.

– І звідки я такі гроші візьму, – хмикнула мама, зрозумівши, що я хочу від неї.

– Ну, якщо ти не купуєш, я ці частки комусь іншому продам, – спокійно пояснила їй я. Мама аж в очах змінилася.

Раніше я цю тему не стала піднімати, незручно з мамою так, але вона перша вирішила перевести родинні відносини в грошові. Але вона перша почала поводитися некрасиво. Тепер не їй кликати до моєї совісті.