Невдячний син вирішив заволодіти маминою квартирою, але старенька виявилась не промах

Я була впевнена, що не пропаду у цьому світі, раз у мене три сини є. Але стала стара і нікому не потрібна, а діти мене взагалі забули. Старший син поїхав за кордон, там одружився та живе приспівуючи. Дзвонить раз на рік, щоб привітати з днем ​​народження, і все.

Середній син недолугий, пропадає на заробітках. Тільки молодший, Микола, мене радував: спокійний, дбайливий, уважний. Щоправда, без мене нічого не міг вдіяти. У всьому йому порада моя потрібна була. Ну, гадаю, у цьому теж є свій плюс, зате завжди під боком буде.

Є хороше прислів’я: один син – немає сина; два сини – півсина; три сини – син. Тільки молодшенький мій виявився не таким уже пайкою. А змінилося все, коли він знайшов собі дівчину. Почав пропадати десь, рідко дзвонив, а заходити взагалі перестав. Мабуть, вульгарну дівку знайшов собі, яка вирішила його від матері відвадити.

Замолодий ще Микола для серйозних стосунків! Йому б погуляти, придивитись. Але ця Олена його швидко прибрала до рук. Не встигла я озирнутися, а вони вже одружитися зібралися. Як я не вмовляла сина почекати ще з весіллям, він навідріз відмовився.

Спочатку я допомагала молодій сім’ї грошима, поки Микола на стабільну роботу не влаштувався. Живуть вони у орендованій квартирі, щорічно їздять у відпустку і ні в чому собі не відмовляють.

Якось запросила я молодят у гості. Посиділи, побалакали. Я вже начебто почала звикати до своєї невістки. Головне, щоб Миколі було добре. Наприкінці вечора син мені заявляє:

“Ми з Оленою порадились і вирішили, що переїдемо до тебе. Ти ж дачу завжди любила. Може, настав час тобі на пенсії ближче до природи жити?”.

Довго говорив син, аргументи наводив. Мовляв, на дачі є всі умови для комфортного життя, а вони із дружиною поки що на оренді заощадять гроші і на власне житло відкладатимуть.

Дивилася я на них і сміялася. Значить я маю витрачати три години, щоб доїхати до міста з дачі, а вони будуть у моїй квартирі жити приспівуючи? Ну, придумали! Звісно, ​​я відмовила. Переїзд на дачу – не для мене. Це діти повинні допомагати літнім батькам, а не навпаки. Микола надувся і довго ще не оголошувався.

Нещодавно пролунав телефонний дзвінок. Беру слухавку – Микола. Сказав, що я погано вчинила з ним та його сім’єю. І тепер він хоче свою частку у квартирі продати. Тільки не знав синочок, що житло повністю на мене оформлене! А на нього лише дачна ділянка. Тож нехай сам їде туди, куди хотів мене спровадити.

Розчарував мене молодший син. Я його таким не ростила. Невдячним він став уже поряд зі своєю дружиною. Мабуть, вона його надоумила так мати об’їгорити. Ну, нічого, ми ще подивимося, на чиїй вулиці буде свято!