Приходьте шановні гості до нас на свято, але зі своєю їжею! І подарунки також не забудьте!

Вчора я напекла в духовці смачних пиріжків із варенням. Мені захотілося ними почастувати своїх сусідів, як це зазвичай робить моя сусідка Валентина. Вона часто частує мене всякою випічкою. Взяла я тацю з пиріжками, і пішла частувати сусідів.

Прийшла я до Валі, а та стоїть біля плити, котлети смажить. Я дивлюся, а в неї в кастрюлі вже ціла гора смажених котлет, і ще багато тих, які потрібно приготувати.

І тут вона мені каже.

— Допоможи мені ці котлети досмажити. Бо я зовсім не встигаю зібратися. Мені ще треба прийняти душ, і одяг попрасувати. А за 30 хвилин потрібно вже виходити.

Я спитала в неї.

— Так  цих котлет стільки, що на весь тиждень їх вистачить. Навіщо тобі стільки? А куди це ти так поспішаєш?

— У сестри чоловіка сьогодні день народження, ось до неї й поспішаємо. А вона котлети замовила посмажити.

— Не зрозуміла, що це замість подарунка? Чи просто ти їй допомагаєш готувати?

– Ні. Так, куди ж без подарунка? А котлети для загального святкового столу.

Даша, бачачи моє здивування, пояснила мені, що сестра чоловіка живе зі своїми дітьми у батьків. Щоразу, на будь-які свята, у тому числі і дитячі, запрошуючи всіх родичів, вона просить приготувати кожного певну страву. А сама вона зазвичай готує лише картопляне пюре. Ось так вона проводить свята за допомогою чужих рук.

Виходить так: “Приходьте шановні гості до нас на свято, але зі своєю їжею! І подарунки також не забудьте!”

Жаль, що я раніше не знала про такий метод. А то весь час я старалася, готувала розкішні страви. А виявляється, просто можна було попросити гостей прийти зі своєю їжею.

Я допомогла Даші, досмажила котлети, що залишилися. Потім пішла до себе.