Живе в нашому будинку дружня тьотя Віра, яка всіх сусідів використовує як склад. Дивувалася, як в неї вдома така ідеальна чистота, як виявилося, вона просто дуже хитра та корислива

Тьотя Віра – дуже товарирська жінка. З усіма вміє завести розмову, починаючи з погоди та закінчуючи перемиванням кісточок далеких родичів.

Дивуюся, як у неї так легко виходить підтримувати спілкування буквально з усіма жителями нашого будинку. У квартирі тьоті Віри завжди ідеальний порядок та чистота. Я завжди дивувалася, як їй вдається не захаращувати простір. Адже зазвичай бабусі люблять збирати всякі пам’ятні дрібниці. А

у тітки Віри – ні картин, ні статуеток радянських, але багато полиць із старими книгами. Я навіть почала брати приклад із цієї жінки і позбавилася частини непотрібного мотлоху.

Незабаром, звичайно, секрет ідеального порядку сусідки розкрився. Як виявилося, вона просто дуже хитра та корислива.

Я раніше якось особливо не звертала уваги на те, що тітка Віра весь час у всіх щось позичає. То в неї город заріс бур’янами, потрібна чобітка, і вона йде до бабусі Лідії.

На наступний день тьотя Віра білить стіни та просить валик у Павла Андрійовича. А недавно взяла мою кавомолку. Я спочатку здивувалася, адже знаю, що вона не п’є каву. І що? Тітка Віра в ній молола чорний перець! Ну, клас, тепер я, напевно, також каву пити перестану.

Відразу згадала історію, як до мене приходила та сама бабуся Лідія. Прийшла сумна, обличчя на ній нема. Я питаю, що сталося.

– Та ось Віра просила сковороду глибоку. Я запропонувала на день народження їй подарувати таку саму. А вона на мене дивиться і здивовано питає, навіщо. Каже, мовляв, нема чого їй те, що вона завжди може в когось просто попросити. Не хоче сама витрачатися на такі речі та й квартиру ними засмічувати.

І якось так стало неприємно. Виходить, дружня тітка Віра використовує нас як склад. Справді, навіщо купувати те, що є в інших? Можна просто паразитувати на своїх сусідах.