Сусідська доброта виявилася з цінником: принесла баночку супу, поки я хворіла, а потім зажадала гроші за це

Діти наші виросли, відправили їх на навчання до сусіднього міста. Нехай дорослішають без можливості бігти до мами, щоб соплі витерли. Там вони й залишилися, одружилися обоє, все гаразд.

Нам із чоловіком теж непогано, другий медовий місяць розпочався. І кар’єрний зліт. Чоловік захоплено займається бізнесом, поки онуків немає — і жодних витрат, сини міцно стоять на ногах.

Я отримала два підвищення одне за одним, керую відділом на роботі. Здоров’я поки що не підводило. Тільки вipyсу уникнути не вдалося, незважаючи на щеплення.

Переносимо відносно легко, але на самoiзоляції сидимо чесно, не вистачало ще якусь бабусю в черзі заразити.

Сини нам грошей на карту надіслалиі. Чоловік клієнтів обдзвонив, все нормально, всі зрозуміли, перенесли термін. Мої підлеглі приїхали, але двері я їм не відчиняла. Залишили під дверима пакет делікатесів: кілька банок червоної ікри, гарну ковбаску із сиром, гору фруктів. Цукерки якісь випендрежні. Приємно.

Ікру я, правда, не їм. У нас із чоловіком на рибу алергія, свого часу на цьому ґрунті і познайомилися, обох швидкs привезли. А за фрукти дякую, підтримали.

Сил на готування у нас немає, та й запасу з чого готувати, теж. Зазвичай ми в кафе перекушуємо, щось із собою приносимо із ресторану. Запасу фаршу та ніжок на холодець у морозилці немає. І на їжу сил немає, от і з’їдаємо то по яблучку, то банан на двох розділимо.

Тут раптово сусідка дзвонить, куди, питає, поділися? Машина стоїть, вас не видно. А бігали ж уранці разом…

– Та ось підхопили інфекцію, обидвоє. Лежимо пластом, ледве повзаємо.

– Ой, що ж не подзвонили, зараз я вам гаряченького принесу.

– І справді, за півгодини зателефонувала у двері, я не встигла дійти — вже втекла. Залишила коробку. У коробці банку борщу літрова, миска з гарячими тюфтельками.

– Спасибі, — дзвонимо їй, — не чекали, але дуже смачно, апетит повернувся.

– Ну, на поправку, значить, пішли, — засміялася та. – Чекайте розсольник завтра!

Наступного дня справді принесла розсольник та контейнер із пловом. Знову їй подякували, запевнили:

Отямилися ми від твоїх частування, вже самі почали і їсти, і щось робити. Велике дякую, більше на нас не готуй!

– Ну добре, якщо так, гроші тільки поверніть і контейнери!

– Гроші?

– Ну, за продукти гроші.

– Я зрозуміла. — правда, нічого я не зрозуміла, думала в таких ситуаціях грошей не вимагають, — ти мені суму скинь, щоб я не образила тебе, дякую ще раз!

Я подивилася на пакет, там, як і раніше, лежали кілька банок червоної ікри, сирокопчена ковбаса, цукерки… Планувала його сусідці віддати як подяку до нового року, ми тільки фрукти з чоловіком з’їли. Але якщо сусідка воліє гроші, так тому і бути.