Після роботи Катя щодня зі сльозами на очах йшла додому. Холодильник порожній, вдома брудно, донька плаче. Зараз би Паша нагодував гарячою вечерею, зробив масаж і пішов із дитиною до парку. Та тільки немає більше Паші. Як виявилось, такі на дорозі не валяються, їх швидко розбирають

Катя того дня повернулася з роботи пізно. Вона довго гуляла на самоті холодним парком. Кілька разів заходила до кав’ярні, хоч зазвичай не п’є кави. Їй просто не хотілося повертатись додому. Доводилося тягнути час і вигадувати собі причини довше затриматись у місті.

Переступивши поріг квартири, жінка побачила, як біля плити метушився її чоловік – Павло. Побачивши дружину, він відвернувся від приготування вечері і радісно поспішив зустріти кохану:

– Як пройшов твій день, втомилася? За десять хвилин подам на стіл запечену качку з яблуками — все, як ти любиш. Зголодніла?

Катя у відповідь лише роздратовано хмикнула. Її вже нудить від цієї качки. Варто один раз похвалити страву, як він тепер їй регулярно її готує.

– Скільки можна? – думала жінка. — Коли він вже відстане від мене? Терпіти не можу! Дістало!

– Я хочу розлучитися! — роздратовано гукнула Катя.

– Ти знову починаєш? Коли мені піти? Зараз чи вранці?

Давши зрозуміти чоловікові, що забиратися треба негайно, Катя пішла у душ.

Наступного дня, виспавшись без настирливих обіймів, жінка вирішила зустрітися з подругою за філіжанкою чаю. Поки Катя чекала на Марину, вона прокручувала в голові події вчорашнього дня. І відчувала приємну легкість та довгоочікувану свободу. Нарешті, їй ніхто не докучає дзвінками з питаннями, що приготувати. Ніхто не питає, коли вона буде вдома.

— Знала б ти, подруго, як він мені набрид! Я про це років п’ять мріяла, клянусь тобі. Бачити навіть його не можу. Хочу розлучитися і зажити спокійним холостяцьким життям.

— Кати, чого ти? Такого чоловіка ще пошукати треба. Пашка ж ідеальний! Зі шкіри він лізе, щоб ти собі нічим не відмовляла. Дбайливий, вірний, надійний. До того ж такий гарний. Він прийняв твою дитину як рідну, виростив, виховав. Якщо ти втечеш від нього, він цього не переживе. Подумай.

На емоціях не можна ухвалювати такі рішення. Це просто такий період. Вам потрібно разом з’їздити на відпочинок, трохи розвіятися. А там, дивишся, і знову закохаєтеся одне в одного. Повір мені, це нормально, що пристрасть згодом вщухає. Все можна виправити.

— Марино, та я Паші вже триста раз говорила, що краще бути однією, ніж з таким, як він. Ну набридла мені його турбота! Ми ж разом уже десять років, а він і досі поводиться як закоханий підліток. Чесно? Мені вже блювфти хочеться від цієї романтики. Я хочу нормального чоловіка.

— Ти ж казала, що любиш добрих хлопців. Сама подумай, чоловіки жорсткі, коли їм начхати на жінку. Навіть найбрутальніший і самий серйозніший, коли закохується, веде себе як пайка. Я тебе не розумію. Тобі всі заздрять: щаслива сім’я, дбайливий чоловік, який ще й повністю забезпечує, порошинки здуває… про таке тільки й мріяти!

— Та яке там мріяти, я благаю тебе. Пам’ятаєш Льошку — колишнього мого? Так от він був справжнім чоловіком. Такий увесь грізний, аж страшно. Дивився на мене неначе хижак. У мене досі мурашки по шкірі, коли його згадую. Так, не дуже гарним був, але харизма все перекривала.

– Катя, він же мудак! Ти забула, як він тебе гнобив, коли ти після пологів поправилась? Він тобі дитину зробив, але так і не одружився! Говорив, що шлюб — це пута, йому потрібна свобода. Ага, волелюбний такий, що не міг пройти повз чужу спідницю. Та навіть до мене ж клеївся, пам’ятаєш

Він зраджував тобі наліво направо без найменшого докору сумління! Що ти взагалі знайшла в ньому? Паша любить тебе, а ти, дурненька, не цінуєш його!

Після зустрічі з подругою Катя повернулася до своєї затишної, вже порожньої квартири. Знову відчула приємне відчуття легкості. Набрала собі ванну з піною, замовила піцу та запалила аромасвічки. Вона так скучила за такими атмосферними вечорами. І ніхто не заважає, не кличе посидіти разом перед телевізором. Краса.

За два місяці Марина розповіла Каті, що бачила в кав’ярні Пашу з якоюсь жінкою. Вони сиділи на одному дивані та обіймалися. А потім Паша годував її десертом із ложечки. І виглядали обидвоє дуже щасливими. На столі, за яким вони сиділи, стояла ваза з квітами. Напевно, це Паша подарував їхній дамі. Оскільки в цьому ресторані зазвичай не розставляють живі квіти. Та ще й букет був чималим.

Коли Катя це почула, вона не на жарт розлютилася. Швидко дбайливий чоловік знайшов їй заміну! Адже клявся все життя любити і бути відданим!

Через тиждень Катя разом із Мариною та ще однією подругою пішли до цього ресторану на полювання за чоловіками. Убралися в розкішні сукні, зробили зухвалий макіяж, червоний манікюр, підбори. І посідали за барною стійкою в очікуванні приємних знайомств. Але того дня у ресторані було майже порожньо. З ними заговорив лише офіціант.

Подруги повернулися додому трохи розчаровані. А Катя опівночі проридала у подушку. Вона гостро відчула себе нікому не потрібною, негарною, старою.

Подзвонила Паші на п’яну голову та запропонувала спробувати все спочатку. Але він відповів, що знайшов собі іншу. Порадив більше не напиватися і щастя в особистому житті. Катя ще більше розплакалася і відкрила другу пляшку вина. День пройшов огидно.

Марина приїхала втішати подругу. Жінки сиділи на кухні, а довкола валялися порожні пляшки та коробки від піци.

— Говорила тобі, він був ідеальним. А ти не цінувала його, сумувала і все колишнього згадувала. Казала, що набрид Пашка тобі своєю любов’ю. Та й донька сумує за ним, він же замінив батька. Що ж ти наробила? Як тепер ти без нього житимеш? І готувати толком не вмієш.

Як ти взагалі дбатимеш про себе? Паша завжди знав, до яких лікарів тебе записати, які препарати і коли приймати. Катя-Катя, яка ж ти… — Марина намагалася підтримати подругу, але від її слів Каті ставало лише гірше.