— Я на дачу, треба оновити шар фарби. – Чоловік поїхав, мені сусідка дзвонить в істериці, я там мало не народила

Ми з чоловіком дачники-аматори. У тому сенсі, що дачу нашу любимо і обожнюємо, тягнемось туди кожні вихідні. Ніякі роботи в тягар, просто кайфуємо там.

Але зараз спека стоїть навіть уночі, а я вагітна. Не найкращий час з токсикозом мотатись у сільську місцевість, лежу під кондиціонером. А на ці вихідні ще й ювілей однокласниці.

От ми й вирішили, хай чоловік сам на дачу їде, треба було стіну зовні будинку пофарбувати. Роботи багато, якщо навіть не відволікатися, і на сьогодні роботи вистачить, і на завтра. А я, щоб не сумувала, поїду привітаю подругу.

Я й поїхала.

Правда, в положенні не засидишся в ресторані, побула трохи, перекусила і пішла викликати таксі. А потім думаю, ну що ж я, дарма зачіску робила та фарбувалася? Сукню цю чоловік теж не бачив, поїду до нього з чимось смачненьким і влаштую йому трохи романтики.

Вдома прибрано, їжа в холодильнику стоїть, що мені там кукувати?

Я заїхала за продуктами і назвала водієві адресу дачі, благо вона недалеко у нас. А тут мені сусідка дзвонить:

– Кать, ви ще молоді, я розумію. Але невже не можна тихіше? Все село через вас червоніє.

Я навіть не могла повірити, що таке може бути, а ще на дитині так наполягав. Ось приїду зараз і влаштую. Дзвоню йому — трубку не бере.

Поки доїхала, разів вісім в голові розлучилася, трьома способами поділила майно і навіть раз стала вдовою. У такому сказі була, що водієві зайву тисячу простягла замість сотні, благо, попалася порядна людина, повернула.

Біжу доріжкою на шпильках своїх золотих, прекрасна, як Кейт Міддлтон на кінопремії. А на розі будинку сидить чоловік. Брудний, на обличчі фарба, в руках пензлик. Будинок пофарбований, у траві ліхтар, а на вулиці темно.

– Не чекав, каже, що ти приїдеш. Скучив щось так, що навіть не став спати лягати, вирішив сьогодні дофарбувати будь-що і додому їхати. Навіть машину надвір не загнав.

Оглядаюся, а будинок і справді майже дофарбований, якийсь метр залишився.

Дивлюся на нього і не знаю, що сказати.

– А що то за дзвінок був? Переплутала сусідка?

– Може, тут заночуємо,— відволік мене чоловік від думок,— давно ти тут не була, подивися, що я ще встиг зробити…

Чи не переплутала? Чи свідомо нас посварити хотіла?