– Без мене ти ще наживешся, а доки я жива, треба жити разом, – переконує сина свекруха. – Три роки ми одружені, всі три роки вона не залишає спроб змусити нас жити разом із нею

Коли ми розписалися, то свекруха одразу заявила, що житимемо з нею. Навіть гарний привід знайшла – так нам простіше буде накопичувати на свою квартиру. Я, молода та наївна, погодилася.

До того я була рік знайома з мамою чоловіка. Вона справляла враження доброї дбайливої ​​жінки. Але тільки переїхавши до неї, я зрозуміла, наскільки вона душна людина, яка не має уявлення про особисті межі. Все їй треба знати, у всьому брати участь, кожну секунду бути поруч із сином.

– Ну, ось ви прийшли з роботи, і відразу в свою кімнату. Не поговорити з матір’ю, не посидіти, не попити чаю, – ображалася свекруха. Такі посиденьки могли тривати до глибокої ночі. Свекруха на пенсії, їй вранці на роботу не вставати.

Візьмуся я гладити чоловікові сорочку, вона мене спонукає – мовляв, вона краще впорається. Ми хочемо сходити в кіно ввечері і зустрітися з друзями, так у неї ледь не сльози на очах – її залишаємо.

Причому я-то могла котитися в будь-який бік, свекрусі було начхати, але ось відпустити від себе синочка – це просто було вище її сил. Дивуюся, як вона його на роботу відпускала.

– Слухай, а як ти до мене на побачення ходив? – дивувалася я.

– О, це була ціла спецоперація, – сміється чоловік. – Повторювати у домашніх умовах без професійних каскадерів не рекомендується.

Я пробувала м’яко розмовляти з мамою чоловіка, що нам треба якийсь час проводити разом, але натикалася на глуху стіну нерозуміння.

– От буде у тебе своя дитина, зрозумієш, як серце рветься, коли вона від тебе йде, – відразу ж починала схлипувати свекруха.

Вона могла спокійно зайти без стуку до нас у кімнату, сісти на ліжко і почати розмовляти, цікавитися, а що ми робимо. Добре, що жодного разу не потрапляла на щось пікантне. Але все одно неприємно від такої безцеремінності. Це дратувало не тільки мене, а й чоловіка.

– Слухай, це якийсь жах. Раніше мамі вистачало, щоб я просто був удома, а тепер їй ще й у межах видимості мене треба мати, – скаржився чоловік.

Тоді я запропонувала з’їхати на зйомну квартиру. Ну, це ж не справа, що ми постійно втрьох. Чоловік зі мною погодився.

Свекруха після цієї новини обіцяла лягти на порозі, щоб ми, безсовісні, переступали її тіло. Я про себе думала, що з габаритами свекрухи її ще спробуй переступи.

– Мати не вічна, без мене ти ще наживешся, а поки я жива, треба жити разом, – умовляла свекруха. – А дітки підуть, хто вам допоможе, якщо не я?

– Мамо, з твоєю поведінкою ми до діток можемо і не дійти!

Свекруха обіцяла, що тепер поводитиметься менш нав’язливо.

– Ось ви йдете, я як одна залишаюся, у мене одразу серце колоти починає. Тільки тим себе й заспокоюю, що ви ввечері повернетеся, і я не сама буду, – плакала мама чоловіка. Як би вона мене не дратувала, але мені було її дуже шкода. Чоловіка, мабуть, теж, тому ми перезирнулися, зітхнули і залишилися.

Свою обіцянку свекруха тримала рівно тиждень, а потім тихенько почала знову лізти скрізь, постійно бути присутньою і перетягувати ковдру на себе. Ми їздили до друга на день народження, то вона по черзі кожні півгодини назвонювала то мені, то чоловікові, з’ясовуючи, коли ми приїдемо.

Коли ми стали вкотре збирати валізи, вона знову влаштувала спектакль. Але цього разу ми пішли. Щоправда окремо прожили лише три місяці, за які вона вимотала нам усі нерви. А потім мама чоловіка зламала нoгу, і нам довелося знову переїжджати до неї. Якби особисто не їздила з нею на знімок, то подумала б, що вона просто все бреше.

Після нашого чергового від’їзду вона якось доістерилася до швидкої допомоги та лікарні. Це ж треба було так себе довести! Ми з чоловіком знову переїхали тимчасово до неї, потім вона нас дістала, ми знову на найм.

Цей цирк уже дістав печінок. Поки що у нас не вистачає чортсвовсті, щоб кинути її одну. Як показує практика, вона може загнати себе в лікарню. Начебто і шкода її, але і своїм життям хочеться пожити, дітей завести нарешті, а не бігати няньчитися з дорослою жінкою. Не знаю, як бути. Жити з нею неможливо, окремо вона не дає.