Про витівки свекрухи я дізналася від вихователя. Тепер спілкування з бабусею лише при моїй присутності

Як я хвoріла на останній ГPЗ, навіть згадувати не хочу. Кілька днів пластом. Не повірите, до ванної сходити було важче, ніж у гори.

Чоловікові не дали лікарняний догляд за дружиною, посміялися. Навіть на кілька днів не відпустили.

Звичайно, він відвіз доньку до бабусі, як би я з нею впоралася, з активною п’ятирічною дитиною?

Бабуся мало не стрибала від радості, її стримувало лише те, що причина серйозна. Я досі інстинктивно тримала дитину від неї подалі, хоч і причин не було, з ночівлею не відпускала. Після хвoроби зрозуміла, що не дарма. Вся дисципліна, вся поведінка різко змінилися, я не впізнавала свою виховану та товариську донечку-розумницю.

Вона сіпалася, фиркала, майже не йшла на контакт. Я намагалася її розпитати, чим вони займалися з бабусею, що вона їла і як сподобалося в гостях.

Але це була не моя дитина!

Багато чого я зрозуміла, коли забирала доньку з садка вперше сама.

– Ви знаєте, Юлечку не впізнаю. Вона з подружкою поруч сидить, а Ліза їсть погано. І тепер Юля постійно їй каже, що виллє суп на голову, чи кефір, чи чай. Все, що вона не з’їдає, Юля намагається на неї вилити. Звідки ця агресія сьогодні ледве встигла кашу відібрати.

І тут у мене спливли в голові випадкові розповіді чоловіка про дитинство:

Характер у свекрухи жорсткий, всі говорить, як вони мають жити. І людьми вона готова грати як солдатиками. Заради їхнього ж добра, зрозуміло.

Але мені то що? Я у своїй квартирі живу, мене на вулицю не виставити. І слухати її поради мені не обов’язково, не обов’язково навіть двері їй відчиняти, я відучила ходити її до мене, як заманеться.

Ось вона і відірвалася на Юльці, зовсім між іншим спокійною і поступливою. Та й їжею дочка у житті не перебирала. Одна біда, свекруха готує огидно.

Доньку я розговорила, звісно. І ми домовилися, що не треба їсти нaсильно. А погpoжувати вилити на голову суп – не добрий вчинок, а злий. І так роблять злі люди. Юлька була згодна, а я продовжила:

– А коли це злі люди, ми самі так робити не будемо. І не будемо з такими спілкуватися, доки не стануть добрими.

Дочка і тут зі мною згодна. Чекаємо тепер, коли бабуся доброю стане.