Молода мама хотіла влізти на доріжку прямо із санками. Довелося знайти переконливі аргументи, щоб на все життя дійшло

Замело наше містечко снігом. Щойно все було рівне, утоптані стежки, виметені двори — і ось снігові завали, тож не знаєш, куди й наступити. Засипає доріжки, ховаються під сніговою пеленою і лежачі поліцейські, і дитячі майданчики, пропадають до весни втрачені рукавиці та забуті саночки.

А людям куди подітися?

Крокують кучугурами на роботу вчительки, пробираються вузенькими козячими стежками і бабусі на зупинку, і водії на стоянку. У цей час усі рівні, і мер міста, і поліцейський, і маргінал Вітька, якого вкотре звільнили з роботи.

Варто неакуратно ступити в бік з цієї екстрено натоптаної стежки – в сніг можна вхнути так глибоко, що виберешся з нього босоніж. Або щось упустиш — і не знайдеш.

Пішла я цією стежкою, за мною ще люди, чоловік сім. Пробираємось до розчищеного спецтехнікою тротуару. Ще кілька кроків — а от не зроблю їх! Мені назустріч матуся йде, везе санки з дитиною.

Я і люди за мною були впевнені: спершу пропустить, потім сама піде. А вона санчата перед собою за ручку рухає, не пригальмовуючи. І в’їжджає мені по ногах, мовляв, поступися дорогою яжмама!

– Пані, — кажу, — ви пропустили б нас, а потім йшли. Ми ж у кучугуру впадемо!

– Яка я тобі пан! — розорилася матуся, — я ще молода дівчина зовсім, а от ти стара коза сиділа б удома! Бачиш, люди тут ходять! Дитину морозити я мушу, щоб вас усіх пропускати! Сказали старим на самоізоляції сидіти, сиділи б.

Я вскипіла.

– Ти мені, нахабниця малолітня, зараз на ногах синці залишила санчатами. Якщо не прибереш – я твої санки сама в кучугуру спихну і піду. І всі за мною скажуть, ти сама їх упустила.

Люди ззаду закивали, лізти в кучугуру не хотілося нікому. Могла б почекати півхвилини, а скандал уже на всі три затягнувся. Баба репетує, мовляв, дитина. Але я не пам’ятаю, щоб якась дитина проти була в снігу повалятися від душі.

Здала вона, звісно, ​​куди подітися. Я чула, ззаду хтось підійшов до неї, сказав:

– Ну що ж ви, дівчино, так нервуєте! Дитина ж дивиться, як ви поводитеся, потім з вами так буде по-хамськи повторювати …

– А ти тут хто, щоб мене вчити? — Але я вже не вислуховувала далі. Жаль тільки, що молодь не намагається зазирнути в майбутнє далі нещасних тридцяти секунд.