Після розлучення свекруха вимагає, щоб я її утримувала, адже вона привикла до хорошого життя, а зараз її син безробітний

Жінки весілля із задоволенням згадують, навіть якщо шлюб не склався. А мені весь час сумно, що я взагалі в цю історію вплуталася.

У РАЦс ми з коханим пішли 10 років тому.

Я була вже дорослою, та й чоловік не сопляком, обом уже по тридцять було. Я працювала в салоні краси, була його співвласником з подругою, чоловік займав директорське крісло в одній важливій за місцевими мірками компанії.

Я часу не втрачала, він й так підтискав. Одного за іншим народила дітей, не відкладаючи, продала частку у бізнесі подружці та пішла у декрет. А чоловік тільки підтримував, у нього зарплата величезна, точно вистачить, у провінції. Тим більше, звички у мене були скромні, я любила і робити запаси, і економити.

Профукати можна і тридцять тисяч і три мільйони, самі розумієте. Так ось, Юрко мені казав, що після весілля в нього грошей сильно побільшало, і діти не завадили.

Він, як і раніше, пропадав на роботі, близько спілкувався з мамою. Та ще артистка, вона й була причиною, через яку гроші раніше розліталися в нікуди. Вона всіх шанувальників перевела постійними примхами, хоча жінка цікава, і народила його рано зовсім.

Могла б вийти заміж, але воліла, щоб її емоційні та фінансові запити обслуговував син. То істерику закотить, то плакати почне, то скандал учинить.

У нас уже двоє дітей росло, вона все нагадувала:

– Ти пам’ятай, баб повно, мати одна. Юра – мій, мені належить, і сім’єю я тебе не вважаю. Що б не сталося, ти мусиш йому в ніжки кланятися і дякувати, що він тебе з бруду підібрав.

Я була в шоці, Юра тільки відмахувався, мама ще й не таке видати може. Але час із нею проводив справно, емоційну її розбещеність терпів, втішав то подарунками, то водив її магазинами, якщо з роботи вдавалося втекти.

Я шаленіла, краще б дітям час приділяв.

Її постійні закидони не пройшли: коли термін контракту чоловіка закінчився, продовжувати його не стали. І Юра почав пити замість пошуку нової роботи.

– Добре, що я про всяк випадок відкладала, — ділилася я з власною мамою, — але ці гроші я чіпати не хочу. Вдало вкладено все, а діти зростають, буде їм або на внески з іпотеки, чи мало, що буде. Поки що ніхто не знає, гроші є, проговорюся, — розлетяться. Піду краще до подруги до салону, вона давно кличе.

Я перевчилася і повернулася у світ краси та манікюру з радістю, на ці гроші ми тепер і жили. Про одне шкодувала, що відмовилася від бізнесу, тепер вийшла просто майстром.

Чоловік пив рік, другий… Меншу зарплату не хотів, а де він більше візьме? Це ж треба до столиці їхати, і взагалі ворушитись, шукати. Навчання пройти якесь… Мови знати.

Махнула рукою і через два роки зaпoїв розлучилася, подумала, може хоч так чоловік згадає про дітей, отямиться? Він не згадував, переїхав до мами.

І тепер вона дзвонить, щомісяця вимагає грошей.

А я бішусь. Ця жінка примудрялася 10 років нашого шлюбу пускати у трубу майже половину зарплати чоловіка. І тепер кричить, що їй не вистачає грошей. Але останні два роки її утримувала я, вона вирішила, що завжди так буде?

Чоловіка я люблю, чекаю, коли отямиться. А поки що хочеться забути, не бачити, як він на дно летить. Свекруха стверджує, вся ця історія трапилася лише з моєї вини.