Чотири роки чекала на пропозицію від хлопця і дочекалась. Тільки він вимагає віддати йому половину суми за обручку. Тепер я думаю, чи потрібен мені такий шлюб взагалі

Сьогодні був знаменний день, на який я чекала дуже довго. З Миколою ми зустрічалися 4 роки, але пропозицію робити він не поспішав. Мама переживала, мовляв, Микола пограється і покине. Але я була впевнена, що у нас з ним кохання, просто йому потрібен час, щоб зібратися з силами та заговорити про весілля. Так і сталося, ось лише відчуття у мене змішані.

Вчора в мене був день народження. Зібралися всі друзі, рідні. У розпал застілля Микола підвівся, щоб сказати тост. Після банальних побажань щастя та здоров’я коханий опустився на одне коліно та попросив моєї руки. Я була приголомшена! Нарешті ця довгоочікувана мить настала! У мене в голові вже промайнули картинки нашого щасливого майбутнього: великий будинок із горою діточок.

Ви б бачили, яке кільце мені подарував Микола! Я таке лише у фільмах бачила. Масивне золото і величезний діамант, такий стоїть цілий стан. Звичайно, я прийняла пропозицію руки та серця. Але наступні події змусили мене сумніватися щодо остаточності цього рішення.

Всі гості так і ахнули, коли побачили обручку. На обличчі мами читалася гордість і нескінченна радість, що моя доля влаштована. Подружки заздрили, друзі ляскали Колю по плечу:

– Молодець, зважився і на таке шикарне кільце для заручин не поскупився.

Незабаром у мене склалося враження, що в центрі уваги не наші заручини, а це злощасне кільце. Але найцікавіше сталося, коли ми залишилися з Колею наодинці.

Коли гості розійшлися, я сіла в крісло, щоб перевести дух. Микола підійшов, поклав руку на моє плече і сказав:

– Кохана, завтра скажу тобі суму.

– Яку суму? – здивувалася я.

– За обручка, звісно. Сама бачиш, вона недешева. Поки що у нас роздільний бюджет, платимо за неї разом.

Я не вірила своїм вухам, мій наречений хоче, щоб я віддала йому гроші за обручку!

Я відповіла Артему, що подумаю. Про себе подумала: “Про весілля мені теж доведеться подумати, чи потрібен мені взагалі такий чоловік”.

Якщо чесно, у мене були гроші на обручку, адже я добре заробляю. Але ж це був подарунок, чи я неправильно зрозуміла Миколуу? Відчуття, ніби незаміж мене беруть, а вигідний контракт підписують.

– Надя, подумай, але тільки до завтра. Щоб я встиг повернути обручку назад в магазин, — наостанок додав наречений. Я сиділа мовчки, було про що подумати.

Наступного дня я зателефонувала мамі розповісти, якою «щирою» була ця пропозиція. Мама сказала чітко: «Відмовляйся. Відмовляйся від усього: і від обручки, і від весілля. Коли ти ноутбук на день народження дарувала, ти оплати не вимагала. А минулого року ви загалом у відпустку їздили на твої заощадження, бо його з роботи звільнили».

Мама мала рацію. Микола ніколи не дарував подарунки безкорисливо. Та й ця історія з обручкою теж є показовою. Боюся уявити, що буде, якщо я вийду за нього заміж. Жити зі скупим чоловіком, який кожне витрачання контролює? Ні дякую. Жаль лише витрачених 4 роки на стосунки з цим чоловіком.