Сім’я чоловіка має цікавий звичай: на день народження іменника приходити не тільки з подарунком, а й з якоюсь стравою. Спочатку здивувалась, але тепер тільки підтримую

Ми з чоловіком разом недавно, але побралися швидко. Тільки півроку минуло — у нас печатки стоять. Так було зрозуміло, що це моя людина, я не сумнівалася. І одразу погодилася на пропозицію вийти заміж.

Ну а що?

Бабуся моя в умовах воєнного часу вийшла за діда заміж через тиждень знайомства, пішли один за одним через шістдесят років, все життя разом надихатися не могли. І мені завжди говорила, не потрібні всі ці співжиття і “дізнаємося один одного краще”. Дізнатися можна і у шлюбі. Просто людиною треба бути порядною.

І ось дзвонить чоловікові зовиця, кличе на день народження. Я вклинююсь у розмову, уточнюю, що вона у подарунок хоче.

– Та нічого особливого, що подаруєте, за те буду вдячна. Але з вас до подарунку ще й котлети. Мама своє фірмове пюре робить і рибу, а я твої котлети дуже люблю.

– Ти хочеш сьогодні зайти? – не зрозуміла я.

– Та коли мені? До столу котлети, на день народження!

Сказати, що я розгубилася, це взагалі нічого не сказати, але чоловік попрощався швидко, а потім пояснив:

– Ми в нашій сім’ї давно такий звичай завели, якщо збираємось вдома, то господиня в день народження не повинна готувати з п’ятої ранку. Максимум – чай заварити. Тому всі щось несуть із собою. Не хочеш смажити – можемо готові купити, але сестра твої фірмові дуже любить.

– Тобто, здивувалася я, мало того, що вона подарунки отримує, вона ще й на частування не витрачається?

– Так, і це теж плюс, хіба ні? Буде гарна, виспана. Ми їй допоможемо ще й зі прибиранням потім. А потім вона до тебе на день народження прийде зі своїм тортом, ти ж знаєш, як вона пече!

– Як пече, знаю, у неї від клієнтів відбою немає.

Шикарна ідея, якщо вдуматись. Головне, щоб не в одні ворота ця гра йшла.