Сестра прийшла до мене попросила, щоб я пішла з нею до мами, а то їй страшно сказати, що вона одружується. І не дарма, на весіллі мама влаштувала ще той цирк

Батько розлучився з мамою, коли мені було дев’ять років, а моїй молодшій сестрі Людмилі чотири роки. Вчинив батько некрасиво, кинувши дружину з двома дітьми та втікши до молодої коханки. З ним після цього вчинку навіть рідна мати відмовлялася спілкуватися.

Розлучення мама переживала дуже тяжко. Кого вона тільки у своїх бідах не звинувачувала. Навіть мені діставалося, але не тому, що я в чомусь винна, а тому, що мені пощастило вродитися татовою копією.

– Що ти на дитину з’їлася, вона ж тут до чого? – обурювалася бабуся. – У неї вся провина тільки, що ти її народила такою схожою на батька.

Але мамі було однаково, розумні слова до неї не доходили. Зрештою мене забрала до себе на виховання бабуся по батькові. Але й по мамі бабуся мене не забувала, приходила сама в гості, я до неї бігала, там і з сестричкою бачилася.

Тільки мати мене знати не хотіла, хоч ти тріснуи Чи мені було гірко й прикро? Звісно. При рідній матері жити у бабусі – не найкраще, що може статися з дитиною. Але згодом якось звикла.

Молодша сестра залишилася з мамою. І мама зосередила на ній усю свою увагу, можна сказати, що вона розчинялася у дочці. Все для Людмили, лише для неї. Сестра на радість мамі росла дуже спокійною домашньою дитиною, яка від маминої спідниці відірватися не прагнула.

Сестра в мене відстоювати свою думку не вміла, здавалося, що вона її зовсім не мала. Коли ми з нею спілкувалися, то мені здавалося, що вона як тісто – не сперечається, погоджується з усім. Я хоч і намагалася її розгальмувати, але маминий вплив за пару годин спілкування було не вибити.

Тому для мене було зовсім несподівано, коли Люда прибігла до мене з палаючими очима і сказала, що її покликали заміж. Я навіть не була в курсі, що вона з кимось зустрічається, хоча для дівчини двадцяти двох років це було б нормально. Але виявилось, що це так.

Люда, незвично схвильована розповідала, як вони з нареченим ще чотири роки тому познайомилися, як почали зустрічатися, як сестра виверталася перед мамою, щоб викроїти час для побачень. Я слухала і не вірила, що це все про мою сестру. У моєму світогляді, Люда просто не була здатна на такі безбашенні авантюри. Здивувала, так здивувала.

Загалом зустрічалася Люда зі своїм хлопцем вже чотири роки, а тепер він зробив їй пропозицію одружитися. Сестра її прийняла і за тиждень вони підуть подавати заяву до РАЦСу. Я була за сестру дуже рада. Але чомусь одразу зрозуміла, що на всіх нас чекає ще та пригода.

Як я й думала, мамі сестра нічого не сказала, інакше не була б вже такою радісною та щасливою. Вона попросила, щоб я пішла з нею до мами, а то їй страшно.

Ми з мамою досі не спілкувалися. Я вже не рвалася з нею спілкуватися, все відболіло і перегоріло, та й нема про що. По суті, це вже чужа мені людина. Тому її невдоволення мені було до одного місця. Хоча зайвий раз я воліла не зустрічатися з нею. Але якщо це допоможе Люді, то чому ж ні?

Мама, як я й припускала, закотила огидний скандал. Вона кричала на сестру, що та не сміє її зраджувати, адже вона все життя на неї одну поклала.

– Усі мужики однакові, награється, а потім покине! Не хочу тобі такої долі! Ти сама не розумієш, що робиш! Заради якогось мужика ти готова зрадити рідну матір!

Домовилася мама до того, що або сестра кидає свого нареченого, або мати бачити її не хоче і Люда може прямо зараз йти на чотири сторони. Сестра й пішла. Зібрала свої речі, не без моєї допомоги, звісно, ​​і пішла.

– Якщо ти зараз відчиниш ці двері, то вважай, що ти мені більше не дочка! – прошипіла нам у спину мама, коли ми вже збиралися виходити. Мене вона просто ігнорувала як порожнє місце. Але якби не я, можливо Люда б і залишилася, але я підштовхнула її легенько в спину, і вона вийшла з маминої квартири.

Підготовка до весілля була важкою. Сестру розривало між бажанням сміятися від радості, що вона з коханим одружиться, і бажанням ридати носом у подушку, бо посварилася з мамою. Я і бабуся дуже намагалися її підтримувати, але давалося нам це важко.

До того ж мати не переставала виводити сестру смсками та дзвінками. Я радила заблокувати її номер, щоб не балакати собі нерви, але сестра так вчинити не могла. Вона до останнього сподівалася, що мати змінить гнів на милість.

За три дні до весілля мама сама з’явилася миритись. Я при їхній розмові з сестрою не була, але потім дізналася, що мама ніби вже не проти весілля, зрозуміла, що поводилася неправильно, обіцяла, що більше такого не повториться. Я чомусь слабко в це вірила, але сестра була на сьомому небі. Настрій їй псувати я не стала, і так дівчинці вже дісталося.

У день одруження мама таки не дотримала слова. Вона з самої реєстрації почала всім мотати нерви. І наречений у сестри якийсь непривабливий, і як це вони не будуть з нею жити, нехай у нареченого є своя квартира, але вона ж мати. А в ресторані під час свого тосту взагалі почала плакати, клясти нареченого, що він позбавляє її дочки.

– Ти теж не краща, готова зрадити мати заради якогось мужика! А я тебе ростила, все тобі робила! – кричала вона в мікрофон, поки ведучий не міг зрозуміти, що далі робити. В результаті свято мама зіпсувала ґрунтовно. Після її промови на Люду дивитись було боляче, вона сиділа до кінця вечора поникла.

Зараз сестра з чоловіком гостюють у його родичів і не прагне спілкуватися з мамою. Може щось зрозуміла, може ще чомусь.

Я з мамою як не спілкувалась, так і не збираюся. Тепер маю для цього ще більше приводів. Якщо раніше я думала, що мама любить сестру, то тепер зрозуміла, що вона нікого не любить, тільки себе. Сподіваюся, Люда теж не з нею більше спілкуватиметься, інакше, боюся, довго її шлюб не триватиме.