Чоловік довго ходив задумливим і похмурим, а потім попросив, щоб я йшла з своєї квартири, коли приходить його син, з попереднього шлюбу, бо так хоче його колишня дружина. На мою відмову він образився

Мені тридцять один рік. Заміжня не була, дітей немає. Натомість є квартира, за яку я два роки тому повністю розплатилася. Половину грошей на неї мені дали свого часу батьки, а решту я виплачувала самостійно. Рік тому я вийшла заміж.

Чоловікові Олексію тридцять шість років. Він до мене вже був одружений, є син, йому сім років. Як батько Олексій добрий. Розлучився він років чотири тому, але з сином часто спілкується, їздить з ним у відпустку і бере на вихідні. Просто зразково-показовий батько.

Живемо ми у моїй квартирі. Вона двокімнатна, тож місце для хлопчика було. Я нормально сприймала, що чоловік забирає сина у вихідні. Хлопчик добре вихований, клопоту мені не завдає, та й займається ним виключно чоловік. Я максимум, що роблю, так це готую їжу для дитини. Точніше, я просто готую на всіх.

Із сином чоловіка у мене нормальні стосунки. У друзі до нього я не набиваюсь, увагу чоловіка з дитини на себе не перетягую. Поки вони рубаються у приставку, я можу полежати у нашій кімнаті, подивитися фільм чи почитати книгу.

Якщо хлопчик сам підходив і почав розмову, я її підтримувала. Але траплялося таке рідко, зазвичай він весь час проводив з батьком. Іноді ми могли разом сходити в кіно, на якусь виставу або на прогулянку.

Нічого зайвого у присутності дитини ми собі ніколи не дозволяли. Навіть за ручки не трималися. Немає у нас такої звички – виставляти стосунки напоказ, навіть якщо з глядачів лише дитина чоловіка. Тримати себе в руках нам не складно, адже хлопчик лише два дні на тиждень із нами.

Але нещодавно його колишня чи зловила сонячний удар, чи струс мозку, але вона раптом з чогось вирішила, що її син не повинен зі мною спілкуватися і навіть бачитися. Не знаю, чим раптом це обумовлено, але таке рішення.

Про це я дізналася від свого чоловіка, який раптом став якимсь задумливим і похмурим. Коли я з’ясувала причину, то трохи прибалдела. З чого раптом така немилість. Чоловік сказав, що розбереться, але зважаючи на те, що три тижні його син не з’являвся у нас на вихідних, у нього це не вийшло.

Ось тоді і була пропозиція:

– Ти не могла б йти з квартири, коли я з сином зустрічаюся, а то колишня його не пустить, – ховаючи очі попросив мене чоловік.

Дуже цікаві запити! Син приїжджатиме щотижня на вихідні, а я мушу з п’ятниці по неділю десь шарахатися? Це при тому, що живемо ми взагалі в моїй квартирі.

– І як ти собі це уявляєш? Мені на вулиці цей час жити, щоб твоя колишня не бісилася?

– Чому на вулиці? Ти можеш до батьків з’їздити, у них переночувати.

Прикольно вигадав. Ну раз, ну два я з’їжджу до батьків. А потім розпочнуться питання. І що мені відповідати, що в чоловіка колишня з котушок поїхала і тепер мені не можна бути поруч із її сином?

Я відмовилася кудись зриватися через дурні примхи матері його дитини. Якщо хоче, то нехай зустрічається із сином на нейтральній території.

– Але тоді виходить, що він не зможе залишатися на ніч. Син уже звик, що я забираю його на вихідні!

– А я звикла ночувати у власній квартирі, а не бігати містом, судомно вирішуючи, де можу перекантовуватися. Питання закрите – якщо твоя колишня не хоче, щоб я була присутня при ваших із сином зустрічах, то шукай для цих зустрічей інше місце.

Чоловік на мене ще й образився, що я не хочу увійти до його становища. Дується вже тиждень, але мене цим не проймеш. І взагалі це я маю ображатися, що мене з моєї ж квартири хочуть витулити. Вихідні наближаються. Дуже цікаво, як чоловік вирішуватиме проблему.