Моє весілля скасувалось. Причина: я недостатньо гостинно зустріла батьків свого нареченого. І як же я рада, що все так склалось

Ми із Олегом познайомилися ще на першому курсі університету. Я місцева, а він приїжджий. Його батьки живуть в іншій обасті. Кілька років ми з ним просто товаришували, а потім стосунки переросли у щось більше.

Після університету ми стали жити у моїй квартирі. Батьки не прийшли в захват, що я живу з молодим чоловіком без штампу в паспорті, але своє невдоволення висловили лише один раз і тільки мені. Рік ми просто прожили разом, притиралися один до одного, звикали до спільного побуту, а потім він зробив мені пропозицію.

Ми одразу домовилися, що з дітьми поспішати не будемо. Я хотіла спочатку встати на ноги, зробити хоч якісь кар’єрні кроки, а потім уже можна було й дітьми мати. Олег мене підтримав, хоча сам особливими амбіціями у кар’єрному плані не вирізнявся. Я взагалі думала, що треба буде обговорити з ним тему, що в декреті з дитиною сидіти належить йому.

А що? Гарний варіант. У мене є бажання будувати кар’єру і чогось досягати, у нього таких прагнень немає, він домашніший і націлений на сім’ю. Мені здавалося, що ми чудово один одного доповнюємо.

Через різне ставлення до роботи заробіток у нас із нареченим теж був різний. Я отримувала більше, бо й працювала більше. Але проблем із грошима не було. Якщо Олегу і не подобалося, що основний здобувач у сім’ї я, він це чудово приховував.

З батьками майбутнього чоловіка я була знайома лише заочно. І їх, і мене це цілком влаштовувало. Але коли було озвучено, що ми одружимося, його мама та тато виявили бажання познайомитися зі мною. Заради цього вони навіть вирішили приїхати особисто.

Вирішили і добре, маленькою проблемою стало, що вони приїжджали вранці в четвер, а я працюю п’ятиденку. Олег також, але він відпросився з роботи, а ось у нас такі речі не вітаються. Шеф часто повторює, що особисті проблеми слід вирішувати в особистий час. Швидше за все, мене відпустили б, якби я попросила, але я не бачила сенсу.

У середу після роботи я зайшла в магазин, купила продукти, а решту вечора витратила на приготування салатів, гарячого та яблучного пирога. Олегові одразу сказала, що прийду лише увечері, бо з роботи не відпрошувалася. Він не дорікав, кивнув і сказав, що батьків зустріне сам, він уже відпросився.

Вранці я втекла на роботу, залишивши хлопцю докладні інструкції, де і що лежить. Цілий день була біганина на роботі, я навіть пообідати не встигла. Хотілося зробити все до кінця робочого дня, щоби не затримуватися в офісі.

Увечері прийшла додому, натягнувши на стомлене обличчя дружню посмішку. Все-таки перша зустріч із майбутніми родичами. Сімейство Олега зустріло мене на кухні, вони пили чай. Обличчя його мами виражало крайню міру невдоволення.

– Що ж ви, дівчино, так гостей зустрічаєте? – З порога зустріло мене її питання і увігнало мене в ступор. Як так?

Мама Олега висловила, що це неповага – вони приїхали вперше, а я заявляюсь лише ввечері.

– Можна було б і з роботи відпроситись, ми не щодня приїжджаємо. Це неповажно, як мінімум.

Я почала говорити, що начальство не схвалює будь-яких прохань, тому таке можливе лише у найважливіших випадках.

– Значить, приїзд батьків майбутнього чоловіка для вас не є таким важливим випадком? – підняла підведені брівки мама Олега.

Я знітилася, не знала, що відповісти. Адже ніхто не помер, чого зриватися.

– Для жінки важливий дім та сім’я. Чи ви так не думаєте? Судячи з вашої поведінки, не думаєте. Інакше б не проігнорували знайомство з батьками майбутнього чоловіка.

Її манірний тон мене почав діставати і я розлютилася. Сказала, що робота для мене також важлива. Тим більше, що до їхнього приїзду я підготувалася. Удома чисто, їжа є, чисті рушники теж є – чого ще від мене треба? Щоб я це все з поклонами подавала?

Що кумедно – поки ми з мамою нареченого спілкувалися, ні її чоловік, ні цей самий наречений ні слова не промовили. Я взагалі чекала, що Олега свою маму якось обложить, але він як язик проковтнув.

Висловившись, жінка піднялася з-за столу і пройшла повз мене у відведену для них кімнату. Слідом шмигнув її чоловік, а Олег залишився сидіти на кухні.

– І що це зараз було? – пошепки запитала я в нього.

– Мамі не сподобалося, що ти їх не зустріла. Вони спеціально їхали з тобою знайомитись, а ти на роботі.

– Ну, я ж прийшла. До того ж вони їдуть не ось прямо зараз.

– Все одно. Мамо права, ти вчинила некрасиво.

Потім його покликала мама, і Олег кинувся на поклик. Я залишилася перетравлювати почуте. Потім плюнула на все, поїла, помилася і лягла спати. Ось я ще на цирлах не танцювала перед якоюсь чужою тіткою. Вона мені поки що навіть не свекруха, а вже так круто напрягає.

Вранці я пішла на роботи, поки всі інші ще спали. За день Олег мені зателефонував разів десять із тупим питанням “ти скоро”. Начебто не в курсі, коли закінчується робочий день. На останньому дзвінку я вже не витримала і почала огризатися. Ми посварились.

Додому я їхала без настрою. А як уявляла кислу міну мами Олег, так нудно ставало. Але вдома на мене чекав сюрприз – там нікого не було. Речів батьків Олега теж не було, та й його не всі. Дзвонити та щось з’ясовувати настрої не було. Виїхали – скатертиною дорога.

Олег явився у неділю. Він приїхав забрати залишки своїх речей та віддав мені ключі від квартири.

– Ти навіть не зателефонувала, не дізналася, чому ми поїхали. І ти не вибачилася перед моїми батьками, – дорікав мені колишній наречений.

А з якої радості мені з’ясовувати причину їхнього від’їзду? Усі там дорослі люди. А сам він мені теж не подзвонив чомусь. А на тему вибачень перед його батьками – то тут ще питання, хто перед ким вибачатися повинен. Олег теж переді мною не вибачився за те, що не заступився за мене перед батьками. Але я ж із цього приводу скандал із розставанням не влаштовую.

Абсолютно не шкодую, що все вийшло так. Жаль, що стільки років стосунків ні до чого не привели, але добре, що все вирішилося ще до весілля.