Мама вважає, що гроші нам із чоловіком легко дістаються, вони просто падають з неба. А це значить, що я зобов’язана ділитися із сестрою

Мені здається, що вже весь світ зрозумів, що робота на віддаленні – це та сама робота, тільки не з офісу. Весь світ, крім моєї мами, та й сестра їй підспівує, але в неї свій шкурний інтерес.

Ми з чоловіком пішли у такий формат роботи задовго до пaндeмiї. Він у мене програміст, я бухгалтер-економіст. Квартира у нас у провінційному містечку, де зарплати – сльози, зате ціни в нас майже столичні. Свого часу ми працювали як більшість людей в офісах, але потім зрозуміли, що треба або переїжджати, або шукати інше рішення, так жити неможливо.

Переїжджати до великого міста не хотілося. Ми з чоловіком не любителі мегаполісів з їхніми вічними пробками, шумами, вихлопами та іншими принадами життя. Приїхати на тиждень – так, чому б і ні. А ось постійно жити у такому ритмі вже важко. Це я зрозуміла ще під час навчання в університеті. Чоловік зі мною повністю згоден.

Великі міста нам не підходять, а переїжджати до іншого маленького – міняти шило на мило. Тоді ми почали вивчати можливості збільшити дохід без переїздів. Найочевидніший варіант – робота через інтернет. Почали пробувати себе у цьому напрямі.

Вийшло у нас не відразу, давалося тяжко. Звільнитися і віддати всі сили на роботу через мережу ми не могли, треба було якось підстрахуватися, щось їсти, чимось платити за квартиру та інтернет. Тому ми продовжували ходити на звичайну роботу, а після неї займалися іншою, яка по мережі.

Приблизно через рік ми зрозуміли, що можемо звільнятися зі старих місць, віддалення нас цілком нормально годує. Зараз ми вже впевнено почуваємося у цій сфері. Чоловік працює на американську компанію, я веду кілька фірм, дві з яких в Азії.

Через різницю часових поясів графік життя у нас нестабільний. До того ж, мені доводиться постійно бути на зв’язку. Натомість є свобода дій. Захотіли на море, взяли квитки, плавки та ноутбуки з телефонами та рвонули на море. Звичайно, ми і там працюватимемо, але зміна обстановки та можливість під час перерв поплавати в морі дуже прикрашає будні.

Мама, яка все життя працювала на заводі, досі не може зрозуміти, як можна працювати, коли ти валяєшся вдома на подушках.

– Працювати треба на роботі, а ви вдома валяєтесь. Незрозуміло, за що вам платять, – фиркала мама.

Наприклад мені наводилася сестра, яка працювала помічником якогось фахівця в якійсь компанії. Ось вона працює на думку мами. Щоранку повзе в офіс, а ввечері додому, все як у порядних людей.

Я спочатку пробувала щось пояснювати, доводити, а потім махнула рукою, толку з цього всього? Простіше погодитися, що ми з чоловіком просто ледарі, яким з неба падають гроші.

Нещодавно стало відомо, що сестра вагітна, тож терміново виходить заміж. Не знаю вже, чи планували вони взагалі одружуватися, чи так вийшло, але факт є – буде весілля. Ми із чоловіком на ньогозапрошені.

Дарувати ми вирішили гроші, молоді явно краще за нас розберуться, на що їх можна витратити. У конверт ми збираємось покласти двадцять тисяч. Як на мене, так дуже гідний подарунок.

Вчора заходила до мами, зайшла розмова про весілля сестри. Вона спитала, що ми даруємо, я сказала, що гроші й озвучила суму.

– Усього? При твоїх заробітках ти могла б і більше єдиній сестрі виділити, – скривилася мама.

Я здивувалась, а мама продовжила.

– Я ось про що хотіла поговорити. Твоя сестра місяця через два у декрет піде, а на одну зарплату зятя вони не виживуть. Я допомагатиму, але з моєю зарплатою це смішні суми. Так що ти маєш допомагати сестрі.

– Чим допомагати? Грошима?

– Ну так. У вас поки що дітей немає, так що допомагатимеш сестрі та племіннику.

Мама додала, що десять тисяч на місяць буде достатньо. Сума змусила мене задихнутись від обурення. Так, у нас середня зарплата по місту нижча. З чого б я розкидалася такими грошима?

– Їм іпотеку треба брати, на щось жити. На них гроші з неба не валяться, як на вас! Тому так, ти мусиш допомагати сестрі. Ну посидиш за своїм комп’ютером трохи довше, тобі навіть виходити нікуди не треба.

Мама все ще вважала, що гроші нам дають просто так, за те, що ми просто валяємось удома і витріщаємося в монітор.

– Взагалі я працюю, мій чоловік працює. І робимо ми це явно не для того, щоб утримувати сестру та її сімейство.

– Не сміши мене, працюють вони! Ось я працюю! Сестра твоя працює, зять теж, а ви з чоловіком якоюсь нісенітницею займаєтеся за великі гроші. Шалені гроші, ними гріх не ділитися.

Я припинила цю безглузду розмову. Доводити мамі, що я працюю і ця робота нелегка, толку немає. За стільки років не зрозуміла, далі вже не зрозуміє. Тим більше маму в її помилці підтримує сестра і купа товаришів по службі.

Допомагати сестрі я, можливо, буду, але явно не на таку суму, яку озвучила мама. У мене своя сім’я, свої витрати та взагалі своє життя.