Я їм і приберу, і холодильник їжею заб’ю, ну чого невістка біситься? Ніякої подяки не дочекаєшся
Відносини у нас із невісткою склалися холоднуваті, хотілося б більше близькості. Адже я мріяла про день, коли син мені донечку приведе. Але вони одразу налаштувалися жити на орендованій квартирі, окремо. Добре хоч удалося просити зняти її поряд.
Я мріяла, що ми поступово зближимося, потягнемося один до одного, до моменту появи онуків вже перестанемо бути чужими, як і має бути в сім’ї.
Взяла у сина третій ключ від їхньої квартири. До сімейних справ не лізу, але приходжу погосподарювати, коли вони на роботі.
То поперу все, то прибирання затію, стежу, щоб у холодильнику їжі вистачало. Але на будь-який мій пиріжок і чисту шкарпетку невістка неадекватно кисне.
Вона морщиться, коли куштує суп, психує, каже, шкідливо їсти те, що я готую.
Тягне додому купу трави, напихає Антона салатами, стверджує, що це корисно. Синуля жартує, мовляв, знову силос на вечерю. А невістка малинова стає, проходячи по складу моїх котлеток та борщу. Чим їй традиційна кухня не догодила? Син на ній геть яким виріс, та й її батьки вже точно не дефлоп з крутонами їй на сніданок подавали.
Я впевнена, вона просто ледарка, та й до сина ревнує. Намагається перекукувати мене і вдень, і вночі, але син від котлет точно не відмовиться!