Мама народила втретє від свого нового чоловіка, все б нічого тільки їм обом за 50 і ця новина його абсолютно не порадувала. І мама придумала геніальний план: віддати дитину мені, тільки мого чоловіка це також не обрадувало. Тепер хтось із нас має чимось пожертвувати

Знаєте, це звичайно мило, коли трапляється вагітність, і героїня роману всупереч усім розумним аргументам бореться за дитину. Всі їй співчувають, таке інше.

Або героїня роману тримається за коханого, виборює стосунки — їй теж співчувають. Але знаєте, у всьому цьому має бути хоч якась раціональна розумність.

А психологічна залежність від чоловіка та інстинктивне бажання розмножуватися – ну не бачу я тут романтики.

Мені самій було 25, я розуміла, що засиділася під спідницею мами. Але раптово зустріла давнього шкільного шанувальника, старі почуття спалахнули, і ми одружилися. Я переїхала, вдома залишилися батьки та мій маленький ще брат.

Але чомусь за мною батько теж вирішив розлучитися з мамою і пішов з сім’ї.

Звичайно, вона була шокована, я намагалася не залишати її одну. Потрібно було завантажити її справами, але я зробила часту помилку, всі турботи звалила на себе. У тому числі, поралася з молодшим братом, мені це було на радість.

А мама вирішила терміново знайти нового чоловіка, щоби не залишитися самотньою в старості.

Я поралася з братом, дбала про чоловіка і не дуже помічала низку маминих залицяльників. Але навіть до мене доходило, ще та це була історія. На щастя, один із них покохав її і справа йшла до весілля.

Чоловік здавався порядним, симпатичним, я сподівалася, що мама заспокоїться. А коли він порозумівся з братиком, видихнула остаточно.

Але мама здивувала: у 53 роки народила ще й сестричку.

Це правда схоже на любовний роман, диво, що вона змогла доносити вагітність. Тільки ось для чоловіка це було не диво. Він зізнався, що хотів уже розслабитися, заспокоїтися та радіти життю, а тут йому така метушня та турбота! Знову ночей не спати, витрати, зуби і так далі.

І заявив мамі, мовляв, або він, або дитина. Але куди її назад?

А мама сказала мені: нехай сестра в мене живе.

Все б нічого, тільки мій чоловік не збирався замість рідної дитини своячку вирощувати. Теж каже, або він, або дитина. Тож кому чоловіком пожертвувати? Мені чи мамі?