Чоловік не дає мені робити кар’єру, бо дуже ревнивий і не відпускає мене на корпоративи: – Ти ж заміжня жінка, ніяких корпоративів, забудь просто, я знаю, що там діється, – так сказав мені чоловік

Ми з чоловіком спочатку два роки зустрічалися, а тепер уже два роки у шлюбі. Я вважала, що з чоловіком мені пощастило – уважний, домашній, турботливий, сімейний. Але тепер його хороші якості починають показувати свої нові грані, які мені не подобаються. Уважність починає трансформуватися в контроль, турбота в обмеження. А ще він став ревнувати.

Для мене було дивно побачити ці прояви через рік після весілля. Завжди здавалося, що чим довше люди живуть разом, тим більше один одному довіряють, а тут якось в зворотному порядку все йде. Поки зустрічалися, навіть натяку на ревнощі не було, зате на другому році шлюбу почалися мало не допити – а ти куди, а з ким, а навіщо, а ти мені не брешеш.

Я за своєю суттю не конфліктна людина, до того ж теж більше належу до категорії людей, яких зайвий раз з дому не витягнеш. Тому проблема з контролем і обмеженнями спливла далеко не відразу. У всій красі вона проявилася, коли я змінила місце роботи.

Півроку тому мені пощастило влаштуватися в міжнародну компанію. Я майже місяць проходила різні співбесіди, заповнювала анкети і різні тести. Уже майже зневірилася, що мене візьмуть, коли мені сказали, що я прийнята.

Чоловік мене підтримував в моєму прагненні туди влаштуватися. Велика компанія міжнародного рівня дає великі перспективи для кар’єри і розвитку. До того ж зарплата там рази в два вище, ніж на моєму попередньому місці роботи. Так що коли мене взяли в штат, ми з чоловіком раділи обидвоє.

Але проблеми почалися майже відразу ж, як я вийшла на роботу. У кадрах мені пояснили, що в компанії існує дрес-код і співробітниці повинні мати певний зовнішній вигляд, навіть до стрижки, манікюру та макіяжу є певні вимоги.

Звичайно ж я не стала обурюватися з цього приводу, знала на що йшла. Отримавши необхідні рекомендації по зовнішньому вигляду, я стала приводити себе в порядок.

– Ти щось занадто вбиратися на роботу. Раніше не фарбувалася майже ніколи, а тепер щоранку при параді, – похмуро видав мені чоловік тижнів за два.

– Я ж казала, що у нас існує дрес-код. Я просто йому відповідаю. Думаєш, мені дуже хочеться вставати на годину раніше, щоб навести марафет, – я відповідала щиро. – Але це робочі вимоги, я їх ігнорувати не можу.

Чоловік продовжував хмуритися, але до цієї теми більше не повертався.

Найбільшою проблемою стали корпоративи, які в компанії були регулярно. Всякі недільні тімбілдинги, корпоративний відпочинок, спільні походи – все це було в порядку речей. Відмови не віталися, але якщо є поважна причина, то добре. Якщо ж ти просто ігноруєш такі заходи, то це недобре. За вуха ніхто тебе тягти не буде, але в кадрах галочку в особову справу ти отримаєш точно.

На корпоратив на честь дня народження компанії я не пішла, бо вдома вибухнув скандал. Чоловік був категорично проти.

– Ти заміжня жінка, тобі належить сидіти вдома і думати про сім’ю, а не на корпоративах п’яною скакати. Там твориться казна що, це не місце для порядної жінки. Або ти там вже приглядаєш собі іншого?

Переконати чоловіка, що в нашій компанії корпоративи – це частина робочого процесу не виходило. Він був категоричний – ні і крапка. Я тоді не пішла, бо сказала, що захворіла. Мені тоді повірили, бо через сварки з чоловіком у мене насправді піднялася температура і взяла лікарняний.

Тепер настає новорічний корпоратив, від якого відкрутитися не вийде, тому що на нього приїжджає генеральний директор. Це традиція компанії, і за явкою стежитимуть строго. Мені вже пояснили, що якщо не ходити по таких заходів, то тебе, звичайно, не звільнять, але ось про якісь кар’єрні злети можна забути.

Позиція чоловіка з цього питання не змінилася. Він навіть не хоче йти туди зі мною, хоча така можливість є.

– Що я там буду робити? Дивитися, як моя дружина напивається?

Мені дуже прикро від таких слів. Я дуже хочу піти, тому що по-перше, мені потрібно вливатися в колектив, по-друге, там прийнято відвідувати такі заходи, по-третє, новорічні вечірки в компанії обговорюють потім мало не півроку, на ці урочистості грошей не шкодують.

Мама вважає, що чоловік прекрасно розуміє, що якщо я туди не піду, то кар’єри мені не бачити.