У житті не забуду, як у гостях ці страви скуштувала: виплюнути незручно, проковтнути неможливо

Цей досвід я вперше пережила з холодцем. У нашій родині він практично головна страва, так що постійно готуємо. І сама дуже люблю, і у мами він постійно в холодильнику, смачно і корисно. І ось прийшла я вперше до зовиці, побачила холодець — і одразу більше собі на тарілку поклала. До рота взяла шматочок і сиджу з ним. Проковтнути цю гидоту я не могла.

Якийсь несолоний. З мерзенним присмаком. І хрящі замість м’яса, тільки й поскрипують у роті. Хіба їх не викидають після варіння, всі ці сухожилля та кістки? Довелося давитися, щоб зовиця не образилася, запивала його чаєм і ковтала не жуючи. Не пам’ятаю, щоб я пробувала щось огидніше, ніж цей холодець.

Але трапилося ще два незабутні епізоди.

На другому місці після холодця у мене назавжди залишиться оселедець під шубою я його спробувала на весіллі приятельки. Та виходила заміж уже у віці за сорок, не хотіла жодних кафе-ресторанів, наполягла відсвяткувати на дачі. Щоб по-простому, просто посидіти, шашлики посмажити.

Готували поспіхом, я це чудово розумію, але чому не покликати на допомогу подруг? Можна доставку замовити, можна багато чого навіть розподілити салати між гостями. Але ні.

Цей оселедець навіщось круто посолили, ніби своєї солі мало. Порубали гігантськими шматками, кістки навіть не вибрали. Хребет висмикнули, плавці залишились. Так і жуєш, випльовуючи кісточки.

Я цей салат шалено люблю, але після того безглуздого весілля дивлюся на нього з жахом, якщо опиняюся в гостях. До честі інших друзів, більше я такого кошмару не зустрічала, просто осад залишився, тому намагаюся готувати і їсти цей оселедець вдома, а в гостях тільки пробую.

А ще ми у друзів чоловіка якось скуштували картоплю тушковану з м’ясом.

Ось погодьтеся, важко зіпсувати картоплю з м’ясом? Неможливо, скажете, й помилитеся.

У цій картоплі був шалено жирний бульйон зі слизькими жирними шматками якихось плівок, але самого м’яса не було. Таке відчуття, що його заздалегідь обрали, і все несмачне залишали назад. Тут я навіть їсти не змогла, настільки багато жиру було в тарілці.

Розумію, багато хто б сказав, мовляв, харчі перебираю, а люди голодом сидять. Ну вибачте.

Альтернативна історія

Це теж з нами було, ми із сестрою ще заміж не вийшли, коли пішли на ювілей сусідки. Тоді все було прийнято вдома святкувати, тож жінка наготувала для нас, хто часто до неї забігав, цілий стіл смачної їжі. І рибка була фарширована, і оселедець з цибулькою, а яке рагу! І дивимося, сама господиня всю цю пишноту не їсть, попиває собі бульйончик.

Ми дуже здивувалися, а вона пояснила:

– Адже я вже не можу таке їсти, потім хворію. Вам ось приготувала, а собі тільки бульйон із сухариками та кашка пісна.

Так і сиділа зі своєю вівсянкою, аж поки ми її разносоли вминали.

Ось так і потрібно до людей ставитись. І їду їм пропонувати, за яку не соромно, з одного боку, і вміти відмовлятися від частування, не давитись їм, з іншого.