Після цього випадку більше жодних бабусь без черги не пропущу. Вік не дає їм карт-бланш на хамство

Пошта для сільських стареньких — немов клуб за інтересами. Як пенсію дають — біжать наввипередки, наче останньому не дістанеться, штовхаються, пихкають, обговорюють останні новини. Дехто регулярно ходить за газетами, є любителі лотерейних квитків.

Я приходжу туди по посилки, але черга мене не дратує, як і повільне обслуговування. Із задоволенням вступаю в розмови, стареньким за щастя побалакати з кимось, хто молодший, стільки корисних порад дають!

За півгодини можна всьому навчитися. Розкажуть, чим поливати помідори, як лікувати кота народними засобами, усі плітки викладуть. Тож стою в черзі з якимось навіть задоволенням.

Часом трапляються і шкідливі бабки, не всі ж до старості мудрості набралися. Деякі cтерви і негідники просто постаріли, нічого в них не змінилося. Ні поваги до оточуючих немає, ні виховання. А похилий вік ніби дав їм карт-бланш, можна не соромитися.

Містечко у нас провінційне, ніякого електронного запису немає. Усі стоять, чекають, дехто зайняв чергу і присів біля вікна. У мене справа маленька, забрати оплачену посилку, справ на три хвилини. Але переді мною ще пристойно народу, людей 7 чи 8. Причому зараз самі знаєте, що робиться, до самого відділення всіх не пускають. Я та ще кілька людей стоїмо зовні.

Обід минув, прийом уже розпочався, люди потроху проходять. Забігають і ті, що не хочуть у черзі стояти, у лікарні такі проходять під умовним “мені лише запитати”.

І ось чоловік, літній уже, всіх запевнив, що повідомлення загубилося, він тільки запитає. Але зайшов – і не виходить. Видно ж через скло: поговорив із співробітницею, вже й документи заповнює, вже й газети обирає, зі смаком не поспішає.

За ним ще одна така розумна, запевнила, тільки лист забере. Пропустили.

А вона заразом із листом вирішила ще й посилку відправити, теж почала документи оформляти.

Ось і ще одна “я лише бланк візьму”. Тут уже я розлютилася, сваритись почала. Ми тут уже тридцять хвилин зайвих втратили через цих хитрих, чому їхні справи важливіші за мої? Але довго я не сперечалася, здалася.

Але, звичайно, вона не за бланком йшла! Відправила дві посилки та листівок ще накупила! Поки марки наклеїла, поки адреси написала, є совість?

Чому я маю вислуховувати цю брехню? Навіть якщо тобі важко стояти, зізнайся ти чесно, що не можеш, попроси по-людськи пропустити. Швидше за все, бабусі пішли б назустріч. Але хитра стара показує, що вважає інших повними ідіотами.

Не хочу я бути злою, не хочу по-свинськи ставитися до людей похилого віку, але хіба для літніх чесність уже не норма? Зрештою, чому б їм не ходити в той час, коли всі люди на роботі, і поштою спокійніше, вони ж на пенсії! Нізащо не пропущу більше жодну хитру стареньку. Сподіваюся, що моральних сил вистачить.