Невістка накрутила собі, що я хочу будь-що розвести її з сином. Тепер боюся навіть набрати його, щоб вона не закотила черговий скандал

Між синами різниця в одинадцять років. Володя, старший син, одружився раніше, коли вони з Наталкою розписалися, то спочатку жили в мене. Хотіли брати іпотеку, але не стало бабусі, і молоді зайняли її квартиру. Ми разом жили майже рік, за цей час жодного разу не було у нас із Наталкою скандалів чи сварки. Та й зараз дуже добре спілкуємось.

Вітя, молодший син, одружився два роки тому. Катя спочатку здалася мені приємною дівчиною, але дуже швидко вона змінила мою думку про себе. Вічно ця панночка себе вважає обділено увагою та благами. А ще їй здається, що я сплю і бачу, щоб такого зробити, щоб вони з чоловіком скоріше розійшлися. Але мені навіть робити нічого не треба. Я й так відчуваю, що довго цей шлюб не існує.

Свого житла у Каті не було, як і у мого сина. Було вирішено, що спочатку живуть у мене, збирають гроші. Ми зі старшим сином теж накопичуватимемо, щоб допомогти їм купити квартиру. Так буде справедливо, адже Володя живе із дружиною у квартирі бабусі. От і Віті з дружиною потрібна своя квартира.

Це питання вирішувалося ще тоді, коли молодший син лише заговорив про весілля. З його обраницею ми тоді не були знайомі навіть. Сімейним колом сіли, обговорили, як усе зробити справедливо і все вирішили. Більше це питання не порушувалося. Чи розповів Вітя про цю домовленість своїй дружині, я не знаю, не цікавилася.

Значить, вони стали після весілля жити зі мною. Ми майже не перетиналися, я працюю, вони працюють, немає коли сидіти вдома. Але причини для сварок все одно почали з’являтися.

Я на роботу йшла раніше за всіх, Катя пізніше за всіх. І поверталася я раніше, ніж молодь. Почала помічати, що в раковині брудний посуд стоїть. Я вранці за собою мию посуд, син не снідає, максимум кави вип’є. Залишається лише Катя.

Ну, я думаю, що не встигла, поспішала. Але брудний посуд стала постійним пейзажем. Я вирішила про це Каті сказати. Такої неадекватної реакції я не очікувала. Причому, я не кричала, не сварилася, просто попросила мити за собою посуд вранці, щоб він весь день у раковині не кис. Це ж нескладно.

Катя спочатку на мене витріщилася, потім стартанула з кухні до них із сином у кімнату і там закрилася. До приходу з сина вона не виходила. Виявилося, бідна дівчинка плакала, зла тітка її образила. Я чула, як вона синові скаржиться, що я до неї чіпляюся.

– … погана господиня! Вона мене не любить! Їй не подобається, що ми одружилися! Ти бачив, як вона дивиться на мене? – ридала невістка, а син її заспокоював.

Я була збентежена такою реакцією на невинне прохання. Навіть подумала, що Катя у нас вагітна, от гормони і вирують. Але ні, виявилося, що це в неї такий характер.

Потім було якось, що старший син із дружиною прийшли у гості. Наталка принесла пиріг, вона робить випічку на замовлення, тому в цьому вона майстриня, завжди щось смачненьке вигадує. Сидимо спокійно, п’ємо чаю, смикнуло мене похвалити Наташині кулінарні таланти. Без задньої думки та мети когось зачепити.

Катя аж плямами пішла, чашку відсунула від себе, вискочила з-за столу і в кімнату втекла. Син за нею, а ми з Володею та Наташею тільки очима плескаємо.

Потім виявилося, що Катя вирішила, ніби я таким чином хотіла всім дати зрозуміти, що вона, Катя, не вміє готувати. Це треба так ситуацію вивернути?

Остаточно мене розлютила ситуація з онуками. У мене вже є два онуки, восьми та шести років. Вони в мене рідкісні гості, як і старший син із дружиною. Занадто далеко живуть, та й справ завжди багато. Діти ж поки що надто маленькі, щоб одні могли до мене їздити.

Діти виховані, на вухах не стоять, можуть трохи пошуміти, коли розіграються, але без якихось затятих криків. Каті ж їхня присутність не подобається, я не засуджую, не всі люблять чужих дітей, має право. Але вона якось у черговий приїзд онуків закотила істерику, що діти галасують, а в неї болить голова, чому вона взагалі має це терпіти.

– Це мій дім, мої онуки. Не хочеш терпіти – я нікого не тримаю. Я теж багато чого терплю, це принцип спільного проживання – все ще стримуючись якомога спокійніше промовила я.

Звичайно, синові, який не був присутній під час розмови, було піднесено це так, що я терпіти не можу Катю, виганяю її зі свого будинку і взагалі всіляко принижую. Я втомилася терпіти цю скандальну особу і сказала синові, що має місяць, щоб знайти житло і з’їхати.

– Ось бачиш, вона нас виганяє! Старшому улюбленому синочку квартиру віддали, а нас стусаном під зад! Я ж казала, що вона любить лише Володю з Наталкою! – ридала Катя.

З’їхали вони за два дні. Потім я зателефонувала синові, тому що за Катою не можна було спокійно поговорити, і попросила приїхати на розмову без своєї найдорожчої дружини. Потрібно було обговорити питання із квартирою.

Не знаю, навіщо він про це сказав Каті, але вона мені зателефонувала і влаштувала істерику, що я лізу в їхнє життя.

– Нічого синові не дали, з дому вигнали, тепер ще проти мене налаштовуватимете? Все вам спокою не дає, що ми побралися! – репетувала вона, а я навіть відповідати нічого на це марення не стала.

Зустрілися з синами, з’ясували, що мо.лодший за весь цей час нічого не накопичив. Хоча за квартиру вони не платили, продукти здебільшого купувала я. Куди вже гроші йшли, я не знаю, але здогадуюсь. У нас із старшим накопичення були, але на квартиру не вистачало.

Було вирішено, що ми віддаємо всі гроші, що зараз є, а далі Вітя з дружиною самі розбираються зі своїм квартирним питанням. Хочуть – нехай чекають, а потім купують квартиру, не хочуть, нехай беруть іпотеку, але переплату виплачуватимуть потім самі. На мою думку, все чесно. Молодший також зі мною погодився.

– Ви спеціально так зробили, щоби нам довелося взяти іпотеку! – За кілька днів зателефонувала мені невістка. – Все вам наше життя спокою не дає! Думаєте, що ми через іпотеку сваритися станемо і потім розлучимося?

– Думаю, що ти мариш! – Не витримала вже я, скинула виклик та відправила номер Каті до чорного списку.

Тепер я з нею не спілкуюся, з приводу чого не страждаю. Та й синові дзвоню рідко, намагаюся це робити, коли він не поруч із дружиною. А то вона одразу в істерику впадає. Все їй здається, що я сину можу зателефонувати тільки заради того, щоб про Катю гидоту наговорити.

Не вірю я, що їхній шлюб проіснує хоча б п’ять років, тож ми зі старшим сином відмовляємо Віті брати зараз іпотеку. Він поки погодився, гроші всі, що ми з Володею йому віддали, повернув мені, щоб я до банку поклала та продовжувала рахунок поповнювати.

Дуже сподіваюся, що до моменту, коли буде накопичено всю суму, син розлучиться. Робити для цього я нічого не буду, але там і без мене є кому цим питанням зайнятися.