Якщо свекруха проти, щоб колишній аліменти платив, то їй нічого в моїй квартирі жити. Вказала на вихід. Може, не пустила б її, і чоловік не зажився б з новою дружиною, а так само своїми руками їм гніздечко забезпечила…
Історія навіть звучить абсурдно, але колись усе так гарно розпочиналося! Ми побралися з Ванькою рано, і найбільше я боялася, що зіпсую стосунки з його мамою. Але знаєте, вона виявилася такою мудрою, моя свекруха. Я навіть від своєї матусі стільки тепла і добрих слів не чула, вона завжди мене обіймала.
Але тільки пізніше я зрозуміла: якою б не була ситуація, невістка для свекрухи завжди лише дойна корова. Поки добре доїться — її пеститимуть. А потім байдуже приpіжуть.
Ось і моя різко змінилася, тільки-но мова про аліменти зайшла. Тому довелося їй на поріг вказувати, хоча я таке ніколи б раніше не повірила. Навіть під час розлучення Антоніна Степанівна була за мене, підтримувала та заспокоювала, обіцяла:
– Все владнається, доню…
Ми з Ванею 10 років прожили. Щасливо, все було чудово, і двоє здоровеньких дітей росли, і відносини мирні. Та тільки майнула інша красуня перед ним, а він вирішив: раз провітриться, ніхто не впізнає. Разок, потім інший… І захопився, вирішив, кохання прийшло.
Додому прийшов, обличчя нема:
– Брехати не хочу, іншу люблю. Помилкою був наш шлюб.
– І діти також помилка?
– Не говори дурниць, — скривився тільки, — діти не помилка, але краще б я їх почекав заводити, бачиш, як вийшло…
Що ж, там справді кохання, хто я, щоб із долею сперечатися? Якщо з трьох двоє можуть бути щасливими, нехай. Я теж комусь сподобаюся одного разу.
Головне, мене і мама підтримувала, і свекруха втішала, обіцяла, вивітриться дурниця з ваньчиної голови. Вона і на роботу мене відпустила, треба було міцно на ноги вставати, сама онуків із садка забирала, якщо я затримувалася. І приходила посидіти, якщо хтось захворів.
Незабаром взагалі переїхала в мою дошлюбну квартиру, що я здавала: так до нас ближче, а Ваня з новою дружиною в її квартирі оселився. Наша загальна за фактом теж моєю виявилася, на господарство ми скидалися порівну, а ось на іпотеці я наполягла, Ваня проти був, можна у мами жити. Ну і вирішили, мені треба – мені й платити. Так і оформили, на мене та дітей.
Мені це не здавалося дивним. Але коли чоловік забув про допомогу дітям, я вирішила подати на аліменти. А то я на нас чотирьох працюю, діти і свекруха на мені, квартиру здавати перестала. А Ваня на нову дитину чекає, і колишні діти їм без потреби.
Він, звісно, сам власник бізнесу, бо розбірки йшли довго, доходи він приховував майстерео. Свекруха мене все відмовляла, мовляв, навіщо з батьком дітей сваритись? Тепер йому важко, але скоро налагодиться.
– Годі вже, — вибухнула я одного разу, коли свекруха співала особливо солодко, — скільки вже в нього нічого не налагоджується? Чому я сама виконую його роботу та свою? Чому він хоч би вам не допомагає? Виставив із квартири та живе собі приспівуючи! Може, ви з’їдете і я свою квартиру здам?
– Але ж я тобі з онуками допомагаю!
Ви мені і раніше чудово допомагали зі своєї квартири. І в гості ходити нічого не заважало і дітей я від вашої сім’ї не ховала. А зараз виходить, за мій рахунок колишній з новою бабою живуть на окремій площі, зовсім мене за дурнy тримаєте?
Загалом виселила я свою свекруху додому.