Після звістки, що він стане татом Ігор змінився. Став якимось нервовим, небалакучим. Ласкавих слів поменшал. А потім Ігор взагалі засмутив Наталю звісткою про те, що їде у відрядження на цілий місяць. А вона вже на шостому місяці була. Але пройшов і місяць і два, а він не повертався

Вони зустрілися зовсім випадково, а вже за годину їм здавалося, що вони знайомі тисячу років. Вони гуляли парком, де десятки милих тітоньок продавали квіти. А він купив їй повітряну кульку, і їй це сподобалося навіть більше за будь-який банальний букет.

Щоправда, до будинку кульку донести не вдалося. Лопнула за десять метрів від під’їзду. Натомість він зайшов у під’їзд разом із нею. Так починався їхній дивовижний роман, хоча був він, за великим рахунком, як у всіх. Просто в неї раніше… нікого не було.

Вони вже півроку жили разом, але Наталя, хоч і щодня чула ласкаві слова на свою адресу, але поки що від Ігоря пропозиції руки та серця так і не дочекалася.

Коли завагітніла, спершу злякалася. А потім подумала, що дізнавшись про майбутню дитину, Ігор не захоче, щоб вона народилася поза шлюбом. І відведе її до РАЦСу.

Тоді вона подумала, що їй здалося. Зізнавшись коханому чоловікові у вагітності, Наталя відразу потрапила в його міцні обійми. Проте, буквально на мить у його очах промайнуло незрозуміло що – злість, досада, задумливість. Чи таки їй здалося?

І все-таки він змінився. Став якимось нервовим, небалакучим. Ласкавих слів поменшало, а в ліжку не так гаряче. А потім Ігор взагалі засмутив Наташу звісткою про те, що їде у відрядження на цілий місяць. А вона вже на шостому місяці була.

Але пройшов і місяць і два, а він не повертався. І телефон мовчав. Наталка не знала, що й думати. Поки одного разу не побачила його… разом із гарною білявкою.

Вони вийшли з ювелірного салону під ручку, а красуня стискала в руці коробочку. Таку, в якій зазвичай дарують обручки. Парочка сіла в дорогий автомобіль і поїхала.

Ігор не помітив Наталю, хоча пройшов повз неї буквально за два кроки. Або просто вдав, що не помітив.

Несподівано у неї запаморочилося в голові, різко закололо внизу живота. І вже не чула, як до неї підбігають люди, хтось дзвонить у швидку.

Прокинулася вона вже в пологовому будинку. Відразу згадала все. Згадала раптом і повітряну кулька, яку він подарував їй у перший день їхнього знайомства, і яка так швидко лопнула. «Може, це був знак? Лопнула кулька швидко, швидко луснуло і їхнє кохання», – подумала вона.

У цей момент у палату заглянула медсестра з крихітним кульочком на руках. “Мамо, не бажаєте свою дитину погодувати?”, – запитала вона.

Від несподіванки у Наталі затремтіли руки, коли вона взяла дитину.

«Не бійтеся, – підтримала її медсестра. – Ваш хлопчик дуже спокійний».

Наталка зазирнула малюкові в очі, і здивувалася. Господи, той самий носик, ті ж ямочки на щічках, те ж русяве волосся. Несподівано малюк розплющив очі. І навіть очі такі ж карі. Все, як у нього. Справжня копія.

«Ні, наша кулька все-таки не луснула», – посміхнувшись, подумала Наталка. Несподівано й малюк усміхнувся. Точнісінько як він…