Відправили дідуся до будинку для літніх людей, попрощалися, і тут… Розповідаю, про що онук запитав батька

Життя — воно різне, може тому молодим у церкві на вінчанні нагадують: і в горі, і в радості, і в старості, і в хворобі, і в смерті йде їхнє життя.

Ми стикаємося і з приємними сюрпризами, і з нерадісними новинами, часом доводиться забувати про плани, скорочувати спілкування або навіть приймати найважчі рішення.

Іноді діти, що виросли, жертвують навіть спілкуванням зі старшим поколінням, адже з роками з пам’яті стирається багато.

І батькове терпіння. І бабусина підтримка.

Мамине прийняття та дідусині розповіді про життя — все це блякне в вантажі щоденної метушні, коли потрібно одночасно ухвалити кілька суперечливих рішень.

На Ігоря насідали з усіх боків. Синок ще в перший клас тільки пішов, дружина як засіла в декреті, так з нього і не вийшла, то кружками дитину тягала, то займалася саморозвитком. Він заробляв гроші і не проти був, що Ірина вдома сидить. Порядок все-таки і гаряча вечеря.

Але вона постійно скаржилася на свекра.

Мовляв уваги та турботи багато вимагає, витрати знову ж таки на сім’ю лягають, часу багато йде. Не для того вона молода і красива народилася, це навіть не її батько.

Сам він розумів: не може залишити роботу, і персональну доглядальницю теж не тягне. Подумав, повздихав і підшукав будинок престарілих гарний, сподіваючись, що батько під наглядом персоналу буде. Запевнив старого:

– Обов’язково відвідуватиму, ти навіть не помітиш різниці. І онука привозитиму.

Батько і не сперечався, багато радості йому вдома сидіти в кутку, не хотів він невістку нервувати. А там свіже повітря, є з ким у шахи пограти. Вдома тільки з онуком.

Онук, на подив, теж поїхав з ними проводити дідуся.

Нове місце і справді було відмінним: і персонал хороший, і приємні сусіди. Але дорогою додому хлопчик раптом розплакався:

– Тату, я дорогу не запам’ятав і адресу точну не зміг записати, а мені треба.

– Навіщо, синку? Ми ж разом їздитимемо до діда.

– А коли я тебе повезу туди, то як бути?

І тут до Ігоря дійшло, що він щойно зробив. Розвернулися вони із синочком і поїхали перед батьком прощення просити. Домовилися: туди відпочиватиме їздити і на процедури. Вдома йому помічницю наймуть. А Ірина нехай на свої примхи сама заробляє.