Святкували новосілля, так добре все йшло, аж поки свекруха не почала цирк. Довелося виставити з дому, навіть чоловік мене зрозумів

Нам із чоловіком треба було йти до РАЦСу, але я чомусь побоювалася найближчого майбутнього. Справа у квартирному питанні була.

Мені пекельно не хотілося приводити його до мами, та й він у примаки не рвався. А батьки мої, хоч і готові були для мене серце дістати, не заслуговували, щоб на старості років у них колгосп розводили, вони зовсім ще молоді. Впевнена: вони б ще із задоволенням для себе пожили, може б і братика мені завели б, нарешті. 40 років взагалі не старість.

Був варіант зняти житло, але свекруха сказала чітко:

– Яке ще знімання, гроші вам зайві? У мене трьокхімнатна, я в ній одна вовком вою, нікому не потрібна. У тебе тут законні метри є, хоч дружину приводи, хоч крокодила, маєш право.

Чоловік не став уточнювати, що за документами це взагалі повністю його квартира, тож хто там крокодил ще розібратися треба. Свекруха і власне житло мала, але її слабкість на передок і періодичні шлюби змусили батька мого Кирила подарувати йому квартиру.

– Позбутися тебе я не можу, — сказав він колишній дружині, — але на метри не розраховувай, інакше промотаєш на веселе життя. Це дитині житло, переоформлю на нього особисто, як виповниться 25. А поки живіть, навіть комуналку сам платитиму до 18-ти. Хоч спокійний буду.

Так і вийшло, в 18мій чоловік вже повністю займався цією квартирою, умів все робити сам. Переоформили навіть раніше, як Кирило з армії прийшов. Але свекруха вважала себе повновладною господаркою, а куди випарувалася її колишня розкішна нерухомість та майно, Кирило у ті дні запитань не ставив. Сказав мені лише:

– Мамі йти нікуди, жила і нехай живе.

Ну їхня справа. У мене і своя кімнатка у мами є, якщо що. І можна зняти. Але 7 років ми зі свекрухою жили під одним дахом. Жили, і щодня я мріяла про власну.

Ні, ми не сварилися, жодних розборок. Вона вчинила мудро: повністю поділила господарство, рахунки, витрати. Окремі холодильники, замки на кімнатах загалом комуналка. Розклад на пральній машинці, навіть законний час для душу. Це дивно, але ми дійсно уникли безлічі конфліктів.

Потім непомітно зібралася потрібна сума, хотіли спершу одною розжитися, здати її і взяти щось більше, платити з орендних грошей. Тільки моя вагітність змусила поміняти плани. Вирішили одразу брати собі трикімнатну та переїжджати. Або брати та здавати, а якийсь час ще пожити у свекрухи.

За два місяці до моїх пологів ми вже знайшли і купили трьохкімнатну квартиру нашої мрії. Зібралися на новосілля, чудове свято вийшло. Нам надарували всяких дрібниць по господарству, все йшло чудово, доки не виступила свекруха:

– Ну ось, завдяки мені ви змогли заощадити на оренді, купити чудову квартиру. Я вас 7 років утримувала, навіть пожити до себе пустила. І тепер чекаю, що ви справедливо зробите, перепишете цю квартиру на мене. Так у вас буде гарантія, що не розлучитеся. Сиділи б зараз у однокімнатній квартирі, яку збиралися брати.

– Утримували? — Я не розуміла, чи це гормони вирують, чи просто було прикро, — дозволяла? — Я напирала на зухвалу бабу животом, і вимагала забиратися негайно.

Чоловік і сам розгубився від маминих замашок. Ту квартиру, яку їй залишили бабуся з дідусем, вона давно профукала, розміняла чотирикімнатну в центрі міста на однокімнатну. Живе у Кирила, і ми ні натяком не дали їй зрозуміти, що вона в чужому домі, навпаки, підкорялися і грали тільки за її правилами, дбали, купували їй продукти і робили ремонт. Однушку здає, про гроші ми її не питаємо.

Перед гостями так соромно було не описати. Додому поки не запрошуємо, мене одразу трясти починає.