– Ну вам же допомогли купити квартиру, тепер ви допоможіть, – умовляє свекруха. Тільки допомогла нам моя рідня, а не чоловіка

Коли ми зі Славою одружилися, його старший брат із дружиною та дитиною вже жили біля свекрухи. У неї двоє, тому, коли брат Мишко вирішив одружитися, Славі довелося піти на вільні хліба. Свекруха казала, що йому одному й так вистачить прожити, а Мишко з дружиною копитимуть на квартиру. Років десять уже збирають, якщо так підрахувати.

Мені до життя дівера та його сімейства справи не було жодного. Навіть плюси були – свекрусі більшу частину часу було не до мене. Вона спочатку працювала, а потім сиділа з онуками, доки невістка у перервах між декретами намагалася якось працювати.

Ми ж вирішили, що спершу житло, а потім уже потомство. Мої батьки наше із чоловіком рішення підтримали.

– Збирайте, як виходить, а ми допоможемо, коли вирішите квартиру брати, – сказав тато.

Допомоги від батьків ми не просили, але й відмовлятися не стали. Стали працювати, відкладаючи гроші на заповітні квадратні метри. За чотири роки роботи в режимі нон-стоп у нас на руках була вже пристойна сума. На перший внесок вистачало. На мінімальний, звісно, ​​але таки.

Коли я сповістила батьків, що ми збираємось збирати документи на іпотеку, тато запропонував трохи зачекати.

– Бабусі одній уже важко жити, а в тому місті у нас із рідні нікого не залишилося. Ми її забиратимемо до себе, а квартиру продамо. Вона згодна. Так що ви поки що не поспішайте. Зараз ми бабусю перевеземо, квартиру продамо, гроші вам віддамо, тоді й купите собі житло. Може й іпотеку брати не доведеться.

Нас така пропозиція порадувала неймовірно. Ми не розраховували, що вийде зовсім без іпотеки обійтися, але те, що вона буде значно меншою, ніж передбачалося, вже приємно гріло душу.

Батьки впоралися за чотири місяці. Бабусю перевезли, квартиру продали. Врятувати вдалося дуже пристойну суму. І плюсом ще наші нагромадження. На однушку нам вистачало без іпотеки, але ми вирішили одразу брати двушку, бо ми ж і дітей хочемо.

Вирішили таки взяти іпотеку, але платіж був цілком посильний. Ще через півроку ми відзначали новосілля у власній квартирі. Було запрошено й рідню чоловіка.

– Так, пощастило вам, квартирка відпад, – простягла дружина дівера, – а ми ось все ніяк не назбираємо. То те, то інше, і дітям стільки всього потрібно. А ціни зараз самі знаєте які.

Мишко відповідно хитав головою. Я хотіла відповісти, що ми просто раціональніше підійшли до цього питання, але не стала. Навіщо?

Свекруха взагалі за весь вечір упустила лише кілька фраз. Вона про щось напружено думала. Про що саме, ми дізналися буквально за кілька днів.

Мама чоловіка не полінувалася прийти до нас у гості та заявити наступне:

– Мені жити з дітьми та онуками вже важко. Троє дорослих та двоє дітей у двох кімнатах – куди таке годиться. Ви повинні допомогти Міші купити квартиру.

– З якої це радості? – Навіть здивувався Слава.

– Ну, вам допомогли купити житло, а борги треба віддавати.

– Можливо, цей обов’язок ми й віддамо, тільки не вам і не Мишкові з його родиною. Вам ми нічого не винні, – не змогла промовчати я, а чоловік підтримав мене згодним кивком.

– Та яка різниця, хто вам допоміг. Допомогли ж! Тепер ви повинні допомогти, твоїм батькам нічого не потрібно, а Мишкові потрібна допомога. Ви зараз швиденько свою іпотеку закриєте, відкладатимемо на квартиру.

Чоловік сказав, що вони можуть відкладати на будь-що, а він у цьому брати участь не збирається.

– Брат доросла людина, він уже десяток років живе і в ус не дме. Значить, його все влаштовує, а якщо ти нічого за цей час не змінила, то влаштовує і тебе. Тому не валіть з хворої голови на здорову. Ми заради цієї квартири теж орали не розгинаючись. Так, спасибі родичам дружини, без них було б складніше в рази, але і наш внесок у це є. Тому ми якщо комусь і винні, то точно не вам, мамо.

Свекруха спробувала пробивати на жаль, на кшталт, там же племінники, як не допомогти дітям, але чоловік сказав, що у дітей є батьки, от нехай про них і думають.

– А нам своїх дітей заводити час, – відрізав Слава.

Свекруха нас образилася, навіть на поріг плюнути не посоромилася перед відходом. Якщо вона думала, що так зможе змінити наше рішення, вона сильно помилилася. Чоловік, звичайно, переживав сварку з матір’ю, але незабаром йому стало не до того, він дізнався, що скоро стане татом.