Син одружився на істеричці і винить в цьому всіх, окрім себе. Але ж очі бачили, що руки вибирають. Я в його життя не лізу, хай розбирається

Одружилися вони два роки тому. Спочатку Оксана здалася мені звичайною адекватною дівчиною. Нічим свою істеричну натуру не виявляла, мабуть міцно тримала себе в руках. Познайомив нас син десь за півроку до весілля.

Оксана у статусі нареченої сина дзвінками не дошкуляла, по кишенях його не лазила і час із роботи до будинку по секундоміру не засікала. Хоч вони разом і жили, але син міг і до мене спокійно заїхати, і з друзями до бару сходити, і на роботі без проблем затриматись.

А ось після весілля все змінилося кардинально, ніби штамп у паспорті дав свободу зовсім іншій людині. Ні, перші місяці ще нічого було, а потім вона почала затягувати повідець. Це помітив не лише син, а й усі оточуючі.

Наприклад, заскочить до мене син після роботи, то Оксана вже зі дзвінками. “А де ти, а чому ти туди поїхав, а ти точно там, а чому без мене” – прямо допит якийсь із пристрастю. Спочатку смішно це було слухати, а потім стало дратувати.

Якось син на роботі затримався, терміновий якийсь звіт робив, так вона до нього в офіс не полінувалася приїхати – перевіряла, чи він там, чи один.

Спочатку сподівалися все, що вона спочатку в цій мисливській стійці постоїть та й заспокоїться, але ставало тільки гірше. Скрізь нашій Оксані стали вороги мерехтіти, які чоловіка проти неї налаштовують.

– Поїхав один до мами! Звичайно, вона ж мене бачити не хоче, буде тебе зараз налаштовувати проти мене! Я їй ніколи не подобалася.

– Чому ти не взяв мене з собою до бару? Ви матч дивилися із друзями? Ну і що? Я б тобі там точно не завадила. Мабуть, там баби якісь були ще.

– Ти знову затримуєшся на роботі! Я тебе майже не бачу! А ти точно на роботі?

– Що за голос жіночий? Ти в автобусі? Щось не віриться!

А потім син повертався додому і замість гарячої вечері на нього чекала заплакана Оксана, яка влаштовувала йому сцени ревнощів, а синові її потім ще й заспокоювати доводилося.

Пробував він її з собою брати, щоб вона вже все бачила на власні очі, але це від скандалів не допомагало. То син там на когось не так глянув, то я щось не то їй сказала, то друзі чоловіка якось не так усміхнулися. Загалом, спокійно Оксана поводилася, тільки коли син сидів з нею поруч і тримав за ручку.

Те, що вона постійно лазила по його кишенях і в телефоні його копалася, я вже мовчу. Особистого простору син взагалі немає. Вона йому скандал закочує, навіть якщо він з телефоном у туалет пішов – точно з бабами спілкується. Робити йому більше нічого.

Я намагалася пояснити, що такою поведінкою вона до розлучення доведе, але Оксана почула те, що хотіла почути.

– Я так і знала, що ви спите та бачите, щоб я з вашим сином розлучилася. Відразу було видно, що я вам не сподобалася!

Ось і як із такою розмовляти? Я більше собі нерви мотати не стала, син її вибрав, хай він з нею розбирається. Але вже видно, що він на межі. Він хоч і спокійна людина, але стільки ниття, необґрунтованих підозр і скандалів жодна нормальна людина не витримає.

У мене він порад не питав, я сама до нього в душу не лізу, навіщо ще я йому на мозок капати буду. Нехай живе своїм розумом, і з дружиною своєю розуміється сам. Але дуже сподіваюся, що вони розлучаться, бо таке життя – це не життя, а маєта суцільна.

Права Оксана, сплю і бачу, щоб вони розлучилися. Але вона сама в цьому винна. Спочатку я до неї ставилася нормально.