У РАЦС після сорока років? Не варто туди поспішати ні чоловікам, не жінкам, розповідаю на прикладі свого знайомого

Це історія про мого гарного знайомого. Нареченим він завжди був завидним. Виглядає приємно, спортивний, цікавий співрозмовник. Готує чудово, їздить на чудовій машині та непогано заробляє. У житті не питиме дешеве, чи їсти неякісне, себе він цінує.

Дівчата за ним завжди ганялися, але він вибрав гарну і розумну Катю. Горда, недурна, вона покохала його щиро і намагалася з повагою ставитися до його рішень, не діставала розмовами та питаннями, займалася своїми справами.

Вони почали зустрічатися, їм і тридцяти не виповнилося, і цей роман триває вже 20 років.

– Люди розлучаються двічі, а ви все одружитися не зберетеся, — жартують знайомі.

Андрюха посміюється, але Каті, мабуть, не до жартів. Він давно їй обіцяє весілля, та тільки спочатку все власну квартиру купував:

– Не хочу, щоб ти в мене за іпотеку платила, дружина має прийти на готову квартиру до чоловіка. Жодних орендованих квартир! Поживемо поки що у гостьовому форматі, ти в себе, я в себе.

Саме тому він мешкав спочатку у мами, потім в іпотечній квартирі. Потім вирішив купувати дачу: діти ж народилися, треба на свіже повітря. А потім вони звикли жити на власній території, оцінили принадність гостьового шлюбу. Ну а що Каті ще казати? Куди подітися? Адже чоловік є, спільні діти, постійно з’являється, підтримує. На що, за великим рахунком, скаржитися?

А коли Андрюсі було сорок, він для себе раптом зрозумів: не одружуватиметься взагалі. У нього своя квартира, скоро іпотеку виплатить. Є дача, навіщо у всій красі ще й баба? Мама на дачі шарудить, не потрібна їй там ще одна господиня. Вдома діти? Ні, нехай живуть у дружини, а він дома відпочиватиме.

Пару разів на тиждень з’їздив, і чудово, в іншому сиди собі, заходом милуйся, вино попивай, з друзями в шахи грай …

Розуміли б ці Каті, що дива не трапляється.

Що якщо одразу не зійшлися разом жити, не розписалися, то воно й затягнеться. І добре б, якби вона справді не хотіла жити разом, але вона хоче. Чекає на свого Андрюху, а молодість просвистіла. А Катерина і незаміжня, і не одна.

Вона чекає, що переїде до “цивільного чоловіка”, який навіть співмешканцем не захотів стати. Андрюха вранці випроваджує дівчину за дівчиною. Він розуміє: Катя наповнить його будинок смачними запахами, заповнить кухню терками та спеціями, діти розкидають речі. Навіщо йому втрачати кайф холостяцького життя, якщо сім’я у нього є?

Десь там, окремо. А поруч не треба йому такого щастя.