– Через якусь шавку не приїхала на день народження, це просто неповага, – вважає свекруха

Ми з чоловіком живемо окремо від свекрухи і спілкуюся з нею рідко. Напевно тому наш шлюб ще й не розвалився. Терпіти мені цю жінку дуже складно, тому що вона з тієї категорії людей, які знають все краще за всіх, їхнє слово закон. А ще я маю їй у ноги кланятися, що вона мені свого золотого синочка віддала.

Те, що чоловік у мене золотий, я навіть не сперечаюся. Але свекруха мені його не віддавала, він самостійний хлопчик, який вирішив і пішов з-під маминої спідниці. А його мама з усіх сил намагалася цього не допустити. Коли ж зрозуміла, що цей бій програно, то вона поводилася так, ніби наш шлюб став можливим лише з її високого благовоління.

Її дні народження, яких я застала шість штук, це окремий кошмар. Все в цей день має крутитись виключно заради неї. Збирається вся рідня, свекруха сидить ошатна на чолі столу і слухає здравиці та комплементи собі-коханій. Але гуляння ще можна було б пережити, але підготовка до свята починається за тиждень.

Спочатку вона тягає сина і часом мене по всіх великих магазинах, потім ми тягнемо на собі баули з продуктами. Потім мені доведеться витримати кулінарний шквал рецептів страв, які свекруха хоче бачити на столі, а я маю допомогти готувати. Допомогти – це означає зробити все, а свекруха даватиме розумні поради, лізтиме під руку, а потім гарно викладе страви.

У сам день народження слід приїхати до неї з ранку, і поки мама чоловіка чепуриться, прибрати в квартирі, доробити всі страви, накрити стіл, сидіти веселою та щасливою на святі, прислужуючи за столом, а потім помити посуд за всім табором гостей.

При цьому варто враховувати, що в очах свекрухи я завжди роблю все не так. Чи треба говорити, що дні народження свекрухи я терпіти не можу?

Вже два роки, як мені вдалося позбавитися необхідності мотатися за продуктами і займатися готуванням. Молодший брат чоловіка також одружився і його дружина працює кухарем, тому з мене зняли частину обов’язків, чому я була вкрай рада. Однак це не скасовувало обов’язки приїжджати на свято свекрухи, наводити лад до та після гостей.

Цього року я не поїхала на день народження свекрухи, бо залишилася вдома з нашим вмиpaючим собакою. Лікap сказав, що залишилися лічені дні. За пару днів до нещасливого дня народження собака почав сильно здавати.

Я майже не відходила від улюбленця, бачила, як йому боляче, як страшно, намагалася бути поряд, якось полегшити страждання. Я майже не спала, намагаючись втішати, гладити, зігрівати. Пес був такий довірливо безпорадний, що серце стискалося. Ми ж його з притулку брали ще цуценям, а тут таке. Це було жахливо, досі плачу, коли згадую.

Усі, хто був у схожій ситуації, розуміють, у якому я була стані. Мені не було до чого. Чоловік теж сильно переживав, але тримався набагато краще за мене. Вирішили, що на свято мами він поїде один. Я вранці зателефонувала, привітала, але на свято вирішила не їхати. Так і вчинила. Собака пoмeр, поки чоловік був у гостях у мами, я була з нашим улюбленим Річі до кінця.

Я навіть не зателефонувала йому, коли все сталося. Чоловік дізнався про те, що сталося, тільки коли повернувся додому. Мій стан навіть описувати не берусь. То був кошмар. Наступний день минув, як у тумані, а через день подзвонила свекруха.

– Я все чекаю, коли в невістці совість прокинеться і вона зателефонує вибачитись, але не дочекаюся, мабуть. На день народження не прийшла, проігнорувала! Це що таке? – накинулася на мене мама чоловіка.

– У нас собака пoмер, – абияк я змогла видавити з себе ці слова, і сльози знову покотилися по щоках.

– Подумаєш, однією більше, однією меншою, вона навіть не породиста була. Через якусь шавку не приїхала на день народження, це просто неповага! – продовжувала насідати свекруху, а я кинула трубку, щоб не наговорити зайвого.

Потім свекруха намагалася скаржитися на мою поведінку чоловікові, але він різко відбрив її. Тиждень вона пише мені гнівні смски, що через якусь шавку я і сама неповагу проявила, і з сином її посварила.

Бачити більше цю жінку не хочу. Я не вимагала якогось співчуття з її боку, але ж можна було просто промовчати.