Свекруха лізе у виховання онука та дістає цінними вказівками, вважаючи, що ми тримаємо дитину у чорному тілі

До появи у нас із чоловіком дитини стосунки з його мамою у мене були напнуті. Свекруха була не в захваті від вибору сина і всіляко демонструвала це.

Після кількох серйозних сварок я вирішила, що краще нам не спілкуватися, і зав’язала навіть із візитами ввічливості. Я знала, що свекруха продовжує доводити чоловікові, що я йому не пара, але перестала з нею боротися. Як то кажуть, собака гавкає, а караван іде.

Коли стало відомо про мою вагітність, свекруха трохи потеплішала. Вона почала сама дзвонити, цікавитися моїм самопочуттям, а я вирішила теж піти їй назустріч у спілкуванні. Начебто встановився тендітний мир, який тривав до народження мого сина.

З дня нашої виписки з пологового будинку у свекрухи почався режим експерта і любові до онука. Спочатку вона довбала мене порадами, а коли син підріс, то стала його всіляко балувати, постійно вигороджувати і всіляко топити наш батьківський авторитет в очах дитини.

– Так, маму щось прямо несе. Зі мною чи братом вона себе так не поводила. Правильно кажуть, що онуків завжди люблять більше ніж дітей. Ти вже її не ображай, нехай каже, вона ж щиро, – намагався заспокоїти мене чоловік, але не завжди я витримувала.

Лаятись ми зі свекрухою стали регулярно, бо якщо її не ставити вчасно на місце, вона зовсім перестає бачити береги. Їй нічого не вартувало заявити моєму чотирирічному синові, що мама дурна і нічого не розуміє. Нормально? От і я гадаю, що ні.

Чоловік намагався якось згладжувати кути, але навіть його згодом пройняло. Він зрозумів, що якщо його маму не стопорити, вона нам перетворить дитину на Великого Нехочу.

Ми почали удвох вести війну проти надміру запопадливої ​​бабусі. Зазвичай це відбувалося так: ми довго терпимо, потім все-таки висловлюємо бабусі своє невдоволення, вона з нами лається, а після загрози взагалі не пускати її до дитини якийсь час поводиться адекватно.

Поки дитина була маленька, проблеми з бабусею теж були маленькі. А тепер син уже в п’ятому класі, він уже чудово завчив схему, що якщо батьки щось забороняють, вимагають і не дають, то можна піти поплакатися до бабусі, яка прилетить відстоювати його інтереси чи тишком-нишком буде робити так, як хоче онук. Ми це намагаємося припиняти, але не завжди встигаємо вчасно.

Останній скандал у нас був кілька днів тому. Син першу чверть закінчив, м’яко кажучи, не блискуче. Тому на сімейній раді було ухвалено рішення, що на канікулах він старанно займатиметься, щоб підтягнути свої знання і в другій чверті вийти на прийнятні оцінки.

Син звичайно ж не зрадів просидіти канікули за підручниками і побіг скаржитися бабусі, яка швидко накинулася на нас із чоловіком.

– Це що ви придумали? Дитина і так всю чверть через підручники не вилазила, а ви її ще під час канікул напружуєте! Дайте хлопцеві відпочити, – наступала вона на нас.

– От якби хлопчик напружувався під час чверті, то на канікулах відпочивав би. А то вчиться з-під палиці, хай хоч на канікулах за підручниками посидить. Саме час його навчання проконтролювати.

Свекруха була незадоволена такою відповіддю. Вона вважала, що ми дитину заганяли, вимагаємо від неї неможливого ​​і взагалі надміру жорстокі. А я стояла і злилася. Виховання бабусі вже дає плоди – син побіг одразу скаржитися заступниці, що його утискують. Ще не Павлик Морозов, але щось у цьому напрямі.

Пересварилися ми того разу серйозно. Навіть чоловік перейшов на підвищений тон, що траплялося з ним дуже рідко. Свекруха заявила, що напише скаргу на опіку, що ми над дитиною знущаємось. Я її попередила відразу, що якщо до нас прийдуть із опіки, то онука з онуком вона більше не спілкуватиметься.

Вже чотири дні від дбайливої ​​бабусі звісток немає. А син отримав ще за ябідництво, тож займатиметься на півгодини довше, щоб не кортіло. Чую, що старання свекрухи нам ще не раз відгукнуться, адже погані діти вбирають набагато охочіше, ніж добре.