Колишній чоловік не платить аліменти, не цікавиться нашим сином і завів нову сім’ю. Але як тільки дізнався, що я знову виходжу заміж, так зразу став вимагати вигнати мого нареченого, тому що “в нашого сина є батько”. Ага, батько, максимум раз на півроку з плиткою шоколаду приходить

За Олега я одружилася ще в 19 років, по дурості. Досі не розумію, куди дивилися мої очі. Прожили ми недовго, три роки. І це було схоже на театр абсурду. Якби не чудова свекруха, напевно, і до ситцевого весілля не дожили б.

Єдине, за що я вдячна Олегу, це за сина. Зараз йому вже 6 років, малюк у нас справді росте прекрасний. Добрий, чуйний, справжній джентльмен. Як добре, що не в батька пішов!

Довго зволікати з Олегом я не стала. Подала на розлучення, та й справа з кінцем. Думала, життя після розлучення налагодиться, буде спокійним і розміреним. Своє особисте життя облаштовувати я не поспішала. Хотіла спочатку сина до школи відправити, а вже потім і про себе можна було подумати, адже молода ще.

Зате колишній чоловік майже відразу пішов під вінець. Звідки я знаю? Та свекруха доповіла, коли з онуком сиділа. Вона в нас любителька всяких чуток і пліток. От і доповідала мені на свого сина. Я побажала Олегу щастя з новою дружиною, аби мене не чіпав.

З сином колишній чоловік бачився рідко. Фінансами іноді допомагав, але аліменти платити відмовився. Я наполягати не стала, і так упораємося. Бувало, звичайно, що Олег знатно псував мені життя. Намагався перед сином всіляко очорнити, критикував усі мої дії. Хотів показати, який він добрий та дбайливий батько і яка я погана мама.

Але з новою родиною у Олега швидко ця завірюха з голови вийшла. Тепер він весь час проводив із дружиною, а про сина нашого забув. Я зітхнула з полегшенням, не буде нам тепер голову морочити. А тут ще прилетіла новина, що його дружина вагітна. Тепер Олегу буде за ким слідкувати і виховувати так, як він хоче.

І хоча стосунків я не шукала, щастя саме мене знайшло. Запросила якось подруга на ювілей, там я й познайомилась із Кирилом. Пішли на одне побачення, друге, потім я його із сином познайомила. Закрутився роман, і Кирило через два місяці зробив мені пропозицію. Я погодилася.

Наречений переїхав до нас, з сином вони добре ладнали. Кирило навчив його тому, чого не спромігся рідний батько. І на рибалку вони їздили, і на ковзанку ходили, і уроки разом робили. Розповідати про свої заручини я не поспішала. Втім, і таємницю за сімома печатками з цього не робила.

Колишній чоловік дізнався про мого нареченого випадково, з уст сина. Якось вони гуляли разом, і в розмовах дитини часто миготіло ім’я Кирила. Не дивно, адже мій коханий міцно влаштувався в серці та в житті дитини. Колишній чоловік спочатку не звертав уваги, а потім зацікавився, хто це такий. Запитав у сина, а той без задньої думки відповів: “Мамин наречений”.

Наступного дня колишній приїхав до мене під час роботи. Відбулася у нас досить дивна розмова. Спочатку він вимагав, щоб поряд із сином не крутилися якісь сумнівні особи. Сказав, що дитина має батька. Цікаво, про якого це батька мова? Про того, що раз на півроку з плиткою шоколаду приходить?

Мене ця розмова почала веселити. Я спитала, чи не хоче він забрати сина до себе. Там сумнівних чоловіків немає, тільки перевірена жінка. Він гумору не зрозумів, відповів, що його дружина чекає на дитину і двох він не потягне. Від того, що він сказав, у мене очі на лоба полізли: “Ти маєш вигнати цього свого мужика, у сина є батько. Чужим людям його виховувати не дозволю”.

Вигнати! Тобто я маю виставити за двері людину, яку я люблю, майже мого чоловіка, бо колишній так сказав! Так Кирило в сто разів більше часу, сил і любові вклав у виховання мого сина, ніж його рідний батько. Як він сміє вказувати мені, що робити? У самого нова дружина, а я повинна сидіти біля розбитого корита.

Сподіваюся, про цю свою ідею Олег скоро забуде. З пелюшками та памперсами всяка дурість швидко з голови вилітає. Тому що я під його диктування жити не збираюся.к