Син із невісткою оселилися у мого колишнього чоловіка та його нинішньої пасії: чи засмутило мене це? Розповідаю

“Нехай син зі своєю коханою живуть у тебе, адже це ти його таким виростила” – ця фраза вибухнула як грім серед ясного неба з телефонної трубки. Так, такого я точно не очікувала від людини, з якою прожила у шлюбі більше 20 років.

Далі було розлучення, ініціатором якого виступив уже колишній чоловік (набрид побут, вічно незадоволений син-підліток, почуття незатребуваності через зарплату, яка на той момент була вдвічі менша за мою), і поділ майна.

Я вчинила шляхетно – половину квартири залишила чоловікові, а свої 50% переписала на сина. Поділом, розміном житла займатися мені просто не хотілося. З дитиною ми переїхали до порожньої квартири моїх батьків.

Так як у чоловіка не було іншої нерухомості, він залишився поки що у відписаній наполовину йому квартирі. Спочатку я думала, що роблю нечесно по відношенню до себе. Раптом син незабаром одружиться або колишній благовірний вирішить привести в будинок нову кохану, потім у них з’являться діти. Потік думок не давав мені спокою. Але невдовзі я все пустила на самоплив.

На момент розлучення синочку було 16 років. Нині йому вже 22 роки. Він доросла, самодостатня людина, яка нещодавно зустріла своє справжнє кохання.

Я рада за сина, поважаю невістку. Живемо ми, щоправда, на відстані. Чесно, не знаю, як складалися б наші відносини з нею, живи ми під одним дахом. Ви не повірите, де живе зараз син із своєю дружиною. Так-так, саме в одній квартирі з колишнім чоловіком та його новою подружкою.

Засмучує мене це? Звичайно, ні! Дуже далекоглядно було з мого боку відписати 50% квартири синові. Має свій куточок. А мені не треба ділити територію з невісткою. Скажу більше, я пишаюся молодими. А чому поясню далі.

Після шлюборозлучного процесу колишній чоловік довго не страждав. Через кілька тижнів він уже завів роман із дочкою нашої сусідки. Марина була відома у будинку, як стара діва. Але цього статусу вона незабаром втратила завдяки моєму благовірному, який покликав її заміж.

Загалом, мені було байдуже, як складається його життя. Образливим було лише одне, лише за кілька днів після розлучення моє місце зайняла інша жінка. Підозрюю, що розлучення було ініційоване саме через неї, а мої роги давно впиралися в стелю. Але це вже у минулому.

Синові не вистачало уваги батька після розлучення. Але незабаром зробив висновки про тата та його нову жінку. Вистачило одного походу до них у гості. Він прийшов відвідати батька, а в нашій квартирі господарює тітка Марина, з якою він часто чемно вітався під час зустрічі в під’їзді, викидає рештки наших речей і планує переробити ремонт.

Це не сподобалося синові. Він різко висловився на адресу Марини. Батько вимагав поважати його вибір, його нову дружину. Але син сказав, що плював з високої дзвіниці на таткових баб. Його поваги заслуговує лише мати. Більше вони не бачились.

Колишній чоловік не цікавився життям сина, але платив аліменти справно. Закінчивши школу, він пішов до армії. Після дембеля вступив до університету на заочну форму навчання, влаштувався на гарну роботу та зробив пропозицію коханій дівчинці.

З Аліною вони були знайомі зі шкільної лави, вона вірно чекала на нього з армії. Невісточку я полюбила відразу. Вона гостра на язик дівчина, жвава, тому сумніваюся, що ми могли б ужитися під одним дахом. Та й у будинку має бути одна господиня.

Молодятами було ухвалено рішення з’їхати до батька, адже половина тієї квартири по праву належить синові. Витрачати гроші на орендоване житло молоде сімейство не вважало за потрібне.

Син не збирався прогинатися під правила батька та й взагалі – вважав його просто сусідом. Їм би все одно довелося б винаймати кімнату (на квартиру у студентів із підробітками навряд чи вистачило б грошей).

Звичайно, я допомагала дітям, як могла, але без фанатизму, щоб не вважали, що я їм по труну життя мушу фінанси підкидати. Батьки Аліни оплачували повністю її навчання, тому також робили вагомий внесок у життя молодих. До речі, саме через брак грошей весілля пройшло у тісному сімейному колі, без шуму та пафосу.

Варто відразу сказати, що Марина та колишній мій чоловік не зраділи переїзду молодят. Син повідомив батькові, що мешкатимуть тут вони з Аліною, доки не закінчать навчання. Згодом він планує продати свою частину житла. І навіть погрожував татові, щоб «сусіди» давали їм спокійно жити, інакше обмін квартири доведеться робити прямо зараз.

Аліна склала графік, за яким усі мешканці квартири повинні по черзі прибирати кухню, ванну, туалет, коридор (загальні кімнати). А також попросила посунути кухонні меблі, щоб можна було поставити власний холодильник та кілька шафок під посуд.

Тітка Марина постійно гадила синові. Виключала спеціально світло, холодильник, перекривала воду тощо. Щодня вона тільки дорікала молодь – то килим не так лежить, то крапельки в раковині залишилися, то крихти на столі не витерли, використали багато електрики.

Звісно, ​​син не став мовчати і висловився з цього приводу батькові. Далі він вирішив привести кількох цигaн додому, нібито це покупці його частки у квартирі. Батько повірив у розіграну виставу, і почав лаятися з благовірною, щоб та залишила молодих у спокої.

Побачивши, хто може стати його сусідами, тато почав підлизуватись до сина, говорити про спорідненість. Але синок навіть не став слухати старого, позначивши межі – ми просто сусіди у комунальній квартирі.

Кілька разів колишній чоловік дзвонив мені з пoгрозами, щоб син повернувся до мене. Він називав нашу дитину моральним виродком, нездатним поважати батька та мачуху. Так як мама Марини живе по сусідству, вона неодноразово приходила, щоб урятувати свою доньку від окупантів, але зятю перебратися до себе не пропонувала.

Дякувати Богу, що це відбувається не в мене вдома. Мені все одно, що там думає колишній чоловік та його новоспечена дружина. А за сина та Аліну я не хвилююся, вони не дадуть себе образити. Ось скоро накопичать на перший іпотечний внесок і з’їдуть звідти, не згадуючи про кривдників.