Взяли “стерилізованого кота” з притулку, через 2 місяці у нас їх було вже дев’ять

Дитина дуже довго випрошувала якогось вихованця. Нарешті я як мама погодилася, і ми взяли кота. Брали принципово кота-юнака, який пройшов необхідні процедури стерилізації.

У всякому разі, так запевнили в притулку, куди наша сім’я звернулася за допомогою в підборі вихованця. При влаштуванні кота видали посвідчення, в якому чорним по білому було вказано: “Степан, самець”.

Котик виявився молодим і дуже грайливим. Всі дуже раділи його появи в родині, ні в чому йому не відмовляли. Пустун з кожним днем ​​набирав вагу. У сім’ї думали: “Ну хоч після притулку наїсться від душі”.

Правда, через 2 місяці зайва вагу кота набула загрозливих масштабів. І коли жалісливі господарі збиралися віднести кота до ветеринара, сталося справжнє диво.

Несподівано прийшов син зі школи, а Степана ніде немає. Він став його кликати і почув звідкись незрозуміле нявкання. Трохи пошукавши Степана і неабияк занепокоївшись, хлопчик знайшов свого друга в мішку для чистої білизни. І не одного, а відразу багато!

Видовище нашого хлопчика неабияк спантеличило! Степан лежав серед білизни зовсім не такий, як завжди, в оточенні пухнастих сліпих грудочок – кошенят.

Син вирішив, що Стьопа звідкись врятував кошенят і тепер гріє. Він подзвонив мені. Я не повірила, вирішила, що розіграш. Увечері прийшли додому і вже переконалися, що все по-справжньому. Перерахували приплід (8 кошенят) і пояснили дитині, що тепер у нас в родині не кіт Степан, а кішка Степаніда! Радості у дитини не була кінця.

– Так що, тепер у нас завжди будуть ще й кошенята?

– Ну вже ні, – відповіла я.

Зізнатися, кошенята всі були на вигляд “вуличними”, і прилаштувати гладкошерстих розбійників, коли вони підросли, було непросто. Дорослі бігали, до всіх приставали з питанням: візьмете котика?

Одного кошеня взяли сусіди, які дуже здивувалися всьому тому, що сталося. Адже я їм розповідала, як довго ми вибирали кота і як вдало взяли з притулку молодий екземпляр вже без атрибутів мужності.

Степаніду з тих пір, як народилися кошенята, любити менше не стали. Зате стежимо тепер, щоб чого не вийшло. Хоча наш батько сімейства в той притулок, звичайно, подзвонив і претензію свою висловив. На тому кінці дроту тільки посміялися у відповідь.