Ще в дитинстві мене навчили всім допомагати, з цією установкою прожила все життя. Але хватить. Я перестала, навіть дітям більше не допоможу, з мене вистачить
Я закінчила цю порочну практику, перестала допомагати хоч кому-небудь. Просто зрозуміла, що сенсу в цих діях немає, і це не примха і не жадібність. Я давно вже спостерігаю і за наслідками власних дій, і за чужими історіями. Тому дуже добре усвідомлюю, до чого веде ця нескінченна “допомогу людям”. Не всі мене зрозуміють. Може, я й справді не права.
Ось скільки б ти не старалася заради дітей, що б не робила – їм завжди хочеться більшого. Ти працюєш на двох, на трьох роботах – але тобі закинуть, мало. Так може, краще працювати на одній, закинуть так само? Ніхто не оцінить твоїх жертв, скільки не бийся, не старайся. У якийсь момент до мене дійшло: я надаю їм ведмежу послугу.
Навіщо їм намагатися зробити вироби самим, якщо прийде мама і зробить за них, і навіть краще? До чого вчитися, якщо мама оплатить місце у вузі?
Навіщо вчитися поводитися з грошима, мама вже про все подбала, і квартира є, і машина. Могла б і краще купити, звичайно …
Але я зрозуміла: чим менше ти їм несеш в клюві, тим більше вони намагаються щось добути самі. І навіть приходять до матері з якоюсь допомогою, дізнавшись, що гроші заробляти важко, а зберегти ще важче.
А що у друзів? Постійно чую від подруг і друзів історії, як під копірку. Дорослі вже діти то подають на батьків до суду, вимагаючи частину квартири, то хочуть дорогу путівку, то машину купити, то беріть кредит на їх весілля.
Якщо тільки батьки бовкнули, що потроху відкладають на старість, на похорон, на чорний день – можете бути впевнені, ці гроші у них витягнуть діти під будь-яким приводом. Але хіба це діло?
Це ж тільки на шкоду і батькам, і самим дітям.
Я не кажу про момент, коли вони ще малюки і потребують турботи. Зрозуміло, потрібно надавати допомогу, якщо прийшла біда, хтось постраждав, захворів. Але віддавати дорослим людям власну пенсію – це за гранню добра і зла!
А чи допомагати стороннім?
О ні! Навіть поради я б не давала, адже багато хто не хоче думати, брати на себе відповідальність. Вони просто роблять, як їм сказали, бездумно. А потім ти залишаєшся винуватою. А хто може знати всі нюанси? Хто може знати, як обернеться необережна порада?
Розхожі фрази про вудку і рибу мають сенс. Але ви не повинні вивчати ловити рибу дорослих людей, може, вони свідомо не хочуть її ловити?
Ви ніколи не дочекаєтеся відповідної допомоги і підтримки за свою послугу. А ось фрази: “могла б ще і ось це зробити” запросто. Нічого не цінується так низько, як безкоштовна допомога.