Знаєш, мам, ми напевно будемо другий холодильник ставити, щоб окремо їсти. – Не по-людськи так, синку, – сплеснула руками мама, – ти у когось таку ганьбу бачив?

Вона все доросле життя була матір’ю, сина народила рано. І ось вже пару тижнів приміряла до себе коряве слово “свекруха”.

Завжди думала, ну не дав Господь донечку, ну нічого. Синок приведе до хати дівчинку, а вже вона-то для молодих все зробить.

Привів.Тільки ось раптово син сказав:

– Мама, ми хочемо окремо харчуватися. Самі собі будемо купувати і готувати, і холодильник теж свій поставимо, щоб один до одного не заглядати.

– Не по-людськи так, синку, – сплеснула руками мама, – та хіба ти у когось таку ганьбу бачив?

– Мама, повір, так краще буде.

Діти дійсно привезли в будинок ще один холодильник, поставили його на тій же кухні, поруч з першим. Тісно стало, ну а що робити? У вікно його мати не викине. Думала тільки, щастя, що чоловік не дожив до такого дня.

– Щастя, – сміялася сусідка, – що замок твої діти від тебе не повісили, – а можуть. І на холодильник повісять, і на шафу, і в кімнату …

– Ох, як їй було не приємно слухати слова сусідки, що зайшла до неї за борошном. Але що ж тепер, на поріг нікого не пускати? Вона продовжувала готувати синові улюблені котлетки, в холодильнику, як зазвичай, стояв борщик. Тільки ось вся ця їжа, яку син недавно ще змітав і просив добавки, залишалася нетронутою.

Молоде подружжя приносили додому якісь напівфабрикати. Якусь траву на салати. Загалом те, що можна було приготувати швидко і просто. Жінка працювала, тому не хотіла стояти біля плити другу зміну. Але приготовлений мамою обід з собою брати вперто не бажала і чоловікові не давала. У кафе ходили, що ми, не заробляємо? І вечеряти маминими запіканками не бажали теж.

– Синочку, – мама підійшла до нього якось, поки невістка поїхала в вихідний до подружки, – ти б пиріжків поїв, і супчику посьорбав, щось блідий ти став …

– Ой, мам, ти тільки не говори дружині, образиться …

– Що ж рідні люди, спільну мову не знайдуть?

Синок став забігати додому то серед робочого дня, благо роз’їзна робота дозволяла, то з ранку затримувався під якимось приводом. Потроху повернувся нормальний колір обличчя. Тільки ось невістка його одного разу застукала, повернулася раніше, а чоловік котлети домашні навертає.

– І що це я бачу? Що ти раптом собі дозволяєш? – Молода жінка була в гніві.

– Ну дуже захотілося маминих котлеток, чому тобі це здається таким образливим? І супчик смачний гарячий, може, будеш?

– Значить, мої супчики тобі не подобаються? Давай, скажи, що я погано готую!

– Так що ж таке-то!

– Відмінно ти готуєш, дитинко, – поспішила втрутитися свекруха. – Тільки у сина шлунок хвopий, йому постійно домашня їжа потрібна, по кафе ти його швидко на той світ відправиш …

– Ну знаєте! – психанула невістка. – Ви взагалі в нашу сім’ю не лізьте, ми вже дорослі.

Мати дивилася на цю дівчинку, яка вважає себе великою. Розуміла, як соромно їй одного разу буде. Але як до неї достукатися? Вона поговорила з сином на тему розміну, неможливо ж. Сидять всі по своїх кімнатах і бояться в туалет вийти.

– Ну ні! – скипіла невістка. – Ще не вистачало в крихітну однокімнтку переїжджати. – Коли-небудь твоєї мами не буде, хто знає, що вона зі своєю квартирою зробить. Сиди вже, не смикайся.

Після цієї заяви стало зовсім гидко. І страшно, скажімо чесно. А кому б сподобалося, що по твоєму дому ходить нахабна дівка і чекає, коли ти відійдеш вже? Свекруха перестала спілкуватися з невісткою. Перестала пропонувати синові котлетки. Як і просили, в сім’ю не лізла, як в комуналці жили. Чергування в туалеті, графік, розділили навіть суми за компослуги.

Так і жили, поки невістка не ​​злягла. Налякана, в лiкaрні вона була довго, і всі ці дні за нею ходила свекруха. Перевдягала і мила, що не чоловікові ж цим займатися.

– Виписали – і знову свекруха поруч. Готувала дієтичну їжу, термосила, щоб їла за графіком. Водила до туалету. І потроху поставила на ноги.

– Ох і ж соромно. Вибачте мене, – дівчина раптом розплакалася. – Мама вчила, поки жива була, що свекруха завжди головний ворог. Виводити буде, потрібно відразу характер показувати. Помилилася мама, але чи зможете ви мене пробачити?

Звичайно, вони ще притиралися. Але вже пили разом чай і вдвох готували булочки. Вже дивилися разом альбоми. І забули це неприємне слово “свекруха”.