Раніше здавалося, що я вже навчилася розбиратися в людях, але недавні події довели, що нічому я не навчилася. Мені це наочно продемонстрували зовиця і свекруха. Але ж варто всього-то посваритися з чоловіком, щоб люди постали в зовсім іншому світлі

Заміж я вийшла півтора роки тому. Любов була неземна, перший рік шлюбу можу сміливо назвати медовим. У нас з чоловіком все було чудово, розуміли один одного, подобалося проводити час удвох, ніхто нікого не напружував. А ось останні півроку давалися вже зі скрипом.

Я думаю, що справа в тому, що навіть від коханої людини часом варто відпочивати, а ми цим правилом знехтували. Все починалося з якихось дрібних словесних сутичок, потім сніжний ком наростав, наростав, наростав, а в кінці перетворився на величезну лавину претензій. Це була перша серйозна сварка між мною і чоловіком з моменту нашого знайомства.

Було сказано багато зайвого і з мого, і з його боку. Прозвучала фраза, що ми розлучаємося, і завтра ж він йде подавати заяву. Я послала його за відомою адресою, сказала, що якщо на розлучення не подасть він, то це зроблю я. Він в психанув, зібрався і пішов, грюкнувши дверима.

Буквально через дві години мені зателефонувала свекруха. Тут треба розповісти, що до цього моменту у нас, як я вважала, були хороші відносини. Принаймні, ніяких претензій мені не висловлювалося, дарувала подарунки, кликала в гості, а я поважала і намагалася догодити мамі чоловіка. Тому її дзвінок був очікуваним, але ось сказала вона абсолютно не те, що я очікувала.

Свекруха заявила, що її молитви були почуті і син опам’ятався, раз вирішив піти. А я щоб збирала свої шмотки і до завтрашнього дня звільнила його квартиру, інакше вона особисто викине мене звідти.

– Я тебе попередила, – закінчила розмову свекруха і скинула виклик.

Ступінь мого здивування словами не описати. Я тупо дивилася на телефон і не розуміла, а що зараз відбулося взагалі? Що трапилося з завжди ввічливою і привітною мамою чоловіка? Що я їй зробила, щоб вона ось так зі мною розмовляла. Ще й чоловік телефон не брав.

Такого емоційного струсу у мене не було ніколи. Я просто вся тремтіла, ревіла і не могла заспокоїтися, тому коли телефон задзвонив знову, мене вистачило на майже виразне “Так”, а потім все загубилося під схлипування, ридання і гикавку. Сказати щось виразне у мене не виходило.

Дзвонила сестра чоловіка, з якою ми не спілкувалися майже. Я вважала її дуже якоюсь зарозумілою. У неї завжди був такий вигляд, ніби вона робить цього світу послугу однією своєю присутністю. З нею ми спілкувалися тільки по справі, а спільних справ у нас було обмаль. В основному обговорювали питання подарунків свекрухи або чоловіка.

Дзвінок в двері мене застав не в кращому стані, але мозок чомусь вирішив, що це повернувся чоловік і я рвонула відкривати. На порозі стояв не чоловік, а його сестра.

Побачивши мій стан, вона відтіснила мене в квартиру, зачинила за собою двері, а потім потягла мене в ванну. Мене накривало черговою хвилею істерики від розчарування, що не чоловік повернувся. Зовиця мене вмила, потім відпоїла водою, заспокоїла, вислухала, дала виговоритися, а потім змусила мене піти і лягти спати.

Я думала, що не засну, але насправді провалилася в сон миттєво, як закрила очі. Вранці сестра чоловіка все ще була у нас. Подивилася на мій стан, запитала про самопочуття і сказала, що брат їй дзвонив, скоро він приїде.

– Але якщо ти не хочеш його бачити, я передзвоню, скажу, щоб не приїжджав, – запропонувала вона.

Я відмовилася, нехай приїжджає, хотілося вирішити це проблему швидше. Зовиця покивала, зібралася і пішла. До мене тільки після її відходу дійшло, що вона всю ніч просиділа на кухні, навіть якщо і спала, то на нашому маленькому дивані. Ось тобі і зарозуміла дівчина – вчора мені соплі витирала, а потім ще і всю ніч зі мною сиділа на всякий випадок.

А потім прийшов чоловік і мені стало не до абстрактних думок. Ми з’ясовували стосунки до пізнього вечора, але спати вже лягли разом, в обнімку.

З тієї показової сварки пройшла пара місяців, недавно ми дізналися, що чекаємо дитину. Зі свекрухою я після її виступу не спілкуюся, і як би чоловік мене не переконував, спілкуватися не буду, та й з приводу майбутнього онука чи онуки я ще подумаю.

А ось з зовицею ми стали спілкуватися частіше, хоча до кращих подруг нам далеко, зате я думаю, що у нашої з чоловіком дитини буде дуже класна тітка.