Сказала дочці, що якщо вона ще раз повернеться до колишнього, то на поріг її більше не пущу. Надоїло вже тільки хвилюватися за неї та внучку

Женя у мене завжди була дівчинкою вразливою. У дитинстві я навіть не всі мультики їй показувала, бо знала, що її потім буде не вкласти спати без сліз і істерик. Той же самий “Король Лев” вона побачила вже в одинадцятому класі і ридала потім половину вечора.

Зрозуміло, що з таким характером ні про яку жорсткість і черствість говорити не доводиться. Всі кинуті коти і цуценята з усієї округи були у нас, нам з чоловіком коштувало великих зусиль їх потім прилаштовувати. Завдяки дочці у нас свого часу жили дві собаки і три коти.

Підлітковий вік, якого я боялася найбільше, пройшов на диво спокійно. Ніяких перших кохань, розбитих сердець і сліз біля вікна. Зараз я думаю, що мені доля вирішила дарувати перепочинок перед тим, що почало відбуватися пізніше.

У ВУЗі Женя вела активне громадське життя, всякі студентські весни і осені без неї не проходили. Серед таких же талановитих і активних вона зустріла свого Рому, коли вчилася на третьому курсі. Перші півроку пролетіли у них без якихось сварок і розладів, дочка просто парила на крилах любові і світилася вся.

А потім у них почалися проблеми в стосунках, які дочка переживала дуже болісно. Доводилося годинами її заспокоювати, щоб вона прийшла в себе. А потім вони мирилися і дочка знову ставала безтурботним і легким.

Такі емоційні гойдалки тривали до кінця навчання, хоча я стільки разів говорила дочці, що вони не підходять один одному, треба відпустити, пережити і забути. Вона погоджувалася рівно до того моменту, поки на горизонті знову не з’являвся Рома. Вони мирилися і всі мої поради вилітали у дочки з голови.

Не встиг відгриміти випускний, як мене порадували новиною – Женя і Рома одружуються, а я скоро стану бабусею. Це змішані почуття, начебто буде дитина, а ніби і дочку не хочеться віддавати заміж, знаючи, яке у них спілкування. Але моєї думки ніхто не питав, поставили перед фактом. На весілля запросили, вже на тому спасибі, як то кажуть.

Батьки нареченого зробили широкий жест, забравши до себе бабусю, а ключі від її квартири передали молодим. Я раділа, що хоч свій кут буде, не доведеться поневірятися по чужих квартирах. Дуже розраховувала, що вся юнацька дурість і відчайдушність піде і заживуть вони мирно. Пора б уже, самі скоро батьками стануть.

Вагітність дочка відходила нормально, в термін народила дівчинку. Я приїжджала допомагати майже кожен день, свати теж не відставали. Начебто все у молодих було добре, виду не показували, що якісь проблеми.

Коли внучці було чотири місяці, на порозі моєї квартири з’явилася заплакана дочка з сумкою і дитиною на руках. На питання вона не відповідала, тільки схлипувала в істериці.

Зрозуміла, що від дочки нічого не домогтися, намагалася зятю дзвонити, він трубку не бере, його батьки теж не в курсі, що у молодих відбувається. Всі на вуха встали.

Дочка потім, коли заспокоїлася, розповіла, що знайшла в телефоні у чоловіка листування дуже відвертого характеру з їх спільною подругою. Судячи з повідомлень, у них вже щось було.

Дочка до чоловіка з питаннями, а він її ж винуватою зробив, мовляв, нема чого по телефонах лазити. Назвав квочкою, яка після пологів за собою взагалі не стежить, і пішов невідомо куди, грюкнувши дверима.

Я вирішила, що тут-то вже точно фінал сімейного життя. Розмістила дочку в її колишній кімнаті, з дачі привезли її старе ліжечко. Мені довелося піти в відгули, тому що дочка після істерики закрилася в собі, не звертаючи уваги на навколишній світ. Навіть до дитини зайвий раз не підходила, просто лежала і дивилася в стіну.

Зі сватами я спілкувалася рівно, вони-то самі від вчинку сина в шoці були. Сказали, що поговорять з ним, і з онукою готові допомагати, що б там у молодят не сталося.

Дочка стала оживати приблизно через тиждень. Уже сама займалася дитиною, відповідала на питання, їла, хоча очі були завжди на мокрому місці. А ще через тиждень приїхав миритися Рома. Вже не знаю, свати йому хвоста накрутили, або сам дійшов, але приїхав.

І на колінах стояв, і теж плакав, обіцяв, що більше такого не повториться. Загалом, справжня драма. У підсумку в цей же день поїхали вони додому всі разом. Я не знала, плакати чи сміятися. Ось начебто сім’я відновилася, добре. А ніби й нерви мої пошарпані хто мені відшкодує? Для себе я вирішила, що все добре, що добре закінчується. Але це був далеко не кінець.

За три роки їх шлюбу дочка приходила до мене в такому ж стані ще п’ять разів. Кожен раз я дуже переживала.

Зараз дочка живе у мене вже два місяці. Прийшла до тями, живемо нормально. Рома носа не показував весь цей час. Він уже після третього разу став мене уникати, коли я його мокрою ганчіркою проганяла. А тут дочка з кимось розмовляє по телефону довго, а потім ходить і світиться. Я то добре розумію з ким вона говорить.

Ось я дочці і заявила, що з мене вистачить. Мені їх скандали теж боком виходять, у мене серце не залізне. Тому якщо дочка ще раз повернеться до свого Роми, то більше до мене може не вертатися під час сварок. Ще й внучку постараюся відсудити, тому що з такими батьками дитина ноpмальнoю виросте, вони її доведуть своїми пристрастями.

Дочка сказала, що я так не зможу вчинити, адже я її люблю. Це так, але і себе я люблю теж. Я хочу побачити, як внучка піде в школу, закінчить її, вийде заміж, а вони мене в труну вженуть.