Мама собі добре влаштувалася – має дві квартири і одну з них здає. А те, що ми з чоловіком залишилися без житла її не колише, вона не хоче залишитися без доходу, їй курорти важливіші
Ми з мамою раніше жили в квартирі, яка дісталася нам після тата. У мене там є якась частка, але точно не половина. А ще у мами є квартира, яка їй дісталася від її батьків. Ця квартира здавалася завжди, скільки я себе пам’ятаю, тому жили ми досить непогано – мамина зарплата і гроші з квартири.
У студентські роки я не морочилася з житлом, з задоволенням живучи в гуртожитку, це було своєрідною пригодою, окремою віхою в житті, яку я до сих пір згадую з теплотою. А відразу після ВУЗу ми з моїм нареченим вирішили жити разом – у нього була своя квартира. Розписалися ми через рік після цього.
З батьками у нас були чудові стосунки. Мама добре прийняла зятя, ніколи не висловлювалася про нього несхвально, хвалила, він відповідав взаємністю. Я з його батьками теж дуже добре зійшлася. Свекруха насправді змогла стати другою мамою, до неї можна було звернутися по будь-якому питанню, знаючи, що вона нікому не перекаже і постарається допомогти.
Через рік після весілля народилася наша дочка. Це було радісна подія, ми її чекали, до неї готувалися.
Згодом чоловік був змушений продати свою квартиру, свекрові треба було величезну суму на лікyвaння. Але, на жаль, не допомогло.
Настали складні у всіх планах часи. Потрібно було морально підтримувати свекруху, якось знімати квартиру, все це було як в тумані. Свекруха кликала жити до неї, але у неї в квартирі лежача мама, за якою потрібен догляд, а тут в двохкімнатку прийдуть ще три людини – не розвернутися.
Тоді я вирішила попросити допомоги у моєї мами. Грошима вона допомогти не могла, але я і не просила. Я думала, що вона пустить нас на півроку в квартиру, яка здається, поки ми не встанемо на ноги. А потім або іпотеку взяли б, або зняли квартиру. Просто поки нам грошей не вистачало, потрібно було якось перебудовуватися, тим більше мій вихід з декрету був не за горами.
Я була майже впевнена, що вона нам допоможе, але мене чекав жорсткий облом – мама сказала, що дуже співчуває горю, яке спіткало сім’ю чоловіка, але допомогти нічим не зможе. Вона пояснила, що квартира дає відчутний приварок, без нього їй доведеться тотально економити на всьому, а вона до цього не звикла.
– Ти вже вибач, але дурне було рішення – продавати квартиру заради лiкyвання. Можна було взяти кредит, якщо так гостро гроші були потрібні, але розкидатися житлом – верх недалекоглядності. Ти, як дружина, могла б зупинити чоловіка від необачного вчинку.
З мамою я тоді посварилася, напевно, перший раз в моєму житті.
Вирішили ми проблему самі, хоч і важкувато, але явно краще, ніж нічого – свекруха тепер сидить з онукою, а я і чоловік працюємо, намагаючись набрати якомога більше роботи, щоб скоріше накопичити на іпотеку. Важко всім – свекрусі доглядати за дитиною і лежачою мамою, а нам працювати майже по вісімнадцять годин на день.
А моя мама недавно злітала відпочити, все у неї добре. На фотографіях свіжа, задоволена життям. Не розумію, як можна було відмовити мені в допомозі, адже вже точно не на останні гроші вона за кордон відпочивати рвонула. Свій комфорт вона поставила вище мого прохання про допомогу.
Цей вчинок говорить про її ставлення до мене набагато красномовніше, ніж сто мільйонів зізнань у любові і обіцянок зробити для мене все, що завгодно. Спасибі, мама, я вчуся і роблю висновки.