Сім’я – це коли всі один одному допомагають, а свекруха згадує про те, що ми сім’я, тільки коли щось від нас треба. От вона й придумала, щоб допомогли його братові виплатити іпотеку. Тільки нам-то ніхто не допоміг

Я вийшла заміж вісім років тому. Нам з чоловіком було по двадцять чотири роки, а його молодший брат Микита тоді закінчував школу. Микита – типовий маминий синочок, наглухо залюблений свекрухою. Усе найкраще – дітям, а у свекрухи дитина, судячи з її поведінки, всього одна – молодший синок.

Ми відразу стали жити окремо, тому що ні у моїх батьків, ні у свекрухи місця для нас не було, і ті і інші жили в двушках. У чоловіка ріс брат, у мене сестра. Хоча мої і пропонували жити у них, але я відмовилася. Навіщо доставляти дискомфорт? Та й хотілося вже бути господинею, нехай і в орендованій квартирі.

Ми відразу вирішили збирати на іпотеку. Мої батьки сказали, що будуть допомагати в міру можливостей, а свекруха відразу заявила, що вона одна, їй ще молодшого піднімати, тому вона не зможе. Так ми і не розраховували, якщо вже чесно.

Стали жити, намагатися якось відкладати гроші, а потім сталася незапланована вагітність. Але дізналися ми про неї пізно, коли варіант залишався тільки один – народжувати. Дітей ми планували, але хотілося спочатку грунт під ногами відчути, а потім вже обзаводитися потомством.

Доля ж розпорядилася інакше. Батьки тоді взяли кредит, щоб дати нам грошей на перший внесок. Вони ж його і погасили. Свекруха ж робила вигляд, що її це не стосується.

Я працювала майже всю вагітність і в декрет пішла за два тижні до пологів. Планувалося, що частково на роботу я зможу вийти вже через півроку, хоча б у віддаленому режимі. Сякі-такі, а гроші. Сидіти з онуками бабусі не могли, обидві ще працювали, моя мама п’ятиденку, а свекруха якось по змінах, але обидві запевнили, що будуть іноді приходити і допомагати.

Але допомагали нам тільки мої батьки. Мама і молодша сестра разsd по п’ять у тиждень вдавалися, щоб я могла зайнятися справами і хоч трохи попрацювати. Свекруха обмежувалася дзвінками, в яких одне питання задасть по дитині, а потім скаржиться на несправедливість світу до Микити. Вчителі-то його недолюблюють, у хлопчика стрес, скоро іспити.

Один раз була ситуація, коли мені потрібно було до лікарні, а чоловік на роботі, мама хворіє, а сестра з класом в поїздці в іншому місті. Довелося зателефонувати свекрусі і попросити на пару годин приїхати, щоб посидіти з дитиною. Вона відповіла, що їй нема коли, вона повинна відвезти Микиту до репетитора. Хлопцеві сімнадцять років, а вона його по репетиторах возить!

Після цього я перестала на неї розраховувати навіть в критичних моментах і більше ніколи ні про що не просила. Сама вона ніякої допомоги не пропонувала, а онука бачила за рік разів п’ять. Вся її увага і кошти йшли на молодшого сина, якого вона мало не за ручку водила спочатку по репетиторів, потім вони вступали, а потім вона, напевно, водила його до університету.

Я цікавилася у чоловіка, а з ним також бігали, але він заперечливо хитав головою. Він і вступати сам їздив, і на всі секції класу з п’ятого сам. Ну і слава Богу, мабуть тільки це і дозволило чоловікові вирости нормальною людиною, а не аморфним маменим синочком.

Роки йшли, іпотека сплачувалася. Син ходить в садок, ми з чоловіком на роботу. Життя текло своєю чергою, поки Микита не вирішив одружитися. Це була ще та подія. Я взагалі не могла повірити, що свекруха допустила когось до тіла свого синочка, але факт залишається фактом – весілля.

Це потім уже з’ясувалося, що свекруху, що називається, поставили перед фактом батьки нареченої – дівчина була вагітна. Микита одружуватися був не проти, тому свекруха шлюб благословила.

На наше з чоловіком весілля свекруха прийшла в якості гості та нічого не зробила для її проведення, слава Богу. А ось весілля Микити вона організовувала з усією старанністю, напружуючи всіх, до кого дотягувалася. Мій чоловік був на посилках, подай-принеси-не заважай, я в цьому брати участь відмовилася, чим заслужила незадоволене хмикання з боку свекрухи.

Весілля пройшло, молоді переїхали жити до свекрухи, тому що батьки нареченої з іншого міста. Але спільної мови свекруха з невісткою не знайшли. Тоді було вирішено брати для Микити і його дружини іпотеку. І знову свекруха поставила на вуха всіх, кого змогла, адже потрібно було зібрати на перший внесок.

Ми з чоловіком допомогти нічим не змогли, самі тоді викручувалися простирадлом, щоб закрити борг, що залишився по кредиту. Мені ж ще було прикро, що коли ми брали іпотеку, свекруха з задертим хвостом не носилася і не шукала для нас допомоги, а тут просто енерджайзер якийсь.

Загалом, іпотеку успішно взяли, навіть якийсь час платили, а потім дружина Микити народила і сіла в декрет, і стало зрозуміло, що молоді не тягнуть платежі. Це я підробляла в декреті, а дружина дівера заявила, що у неї взагалі-то чоловік є, який її і дитину повинен утримувати.

І знову свекруха забігала. Ми до того моменту розплатилися за свою квартиру і почали дихати на повні груди в вряди-годи. Таку подію хотілося відзначити, тому ми вирішили зібрати родичів в уже остаточно нашій квартирі.

Були мої батьки і сестра і мама чоловіка, Микита з дружиною приїхати не змогли, але воно й зрозуміло, з немовлям на руках не до гостей. Вечір проходив добре, поки свекруха не ляпнула, щось на тему, як добре, що свою іпотеку закрили, тепер братові допоможете платити.

На неї всі втупилися з подивом, про що вона говорить. Мама чоловіка не знітилася і заявила, що в родині всі один одному допомагати повинні, тому треба взятися всім світом і допомогти молодим.

– Там же молода сім’я, та ще й дитина. Зараз працює один Микита, а він не залізний.

– Так у нас в початку іпотеки теж була молода сім’я і дитина. Але я працювала на двох роботах, дружина підробляла, якось викрутилися, – почав закипати мій спокійний зазвичай чоловік.

– Ну, у вас ситуація була інша, вам же ось допомогли, – заметушився свекруха.

– Допомогли, батьки моєї дружини нам допомогли, за що їм велике спасибі, навіки не забуду. А що для нашого благополуччя зробила ти? Ми ж сім’я, як ти кажеш.

Ситуація загострювалася, тому ми з батьками під різними приводами вийшли з-за столу, залишивши їх поговорити. Через хвилин двадцять вона вилетіла і кімнати і ні з ким не прощаючись покинула нашу квартиру. Чоловік сходив перекурив і повернувся до нас, як ні в чому не бувало. Вечір поступово повернувся в нормальне русло.

З матір’ю чоловік вже місяць не спілкується. Вона кілька разів дзвонила мені, але я повністю на стороні чоловіка. Нам свого часу свекруха не допомагала, вкладалася в Микиту. Навіть якби вона пару раз в тиждень приходила в свої вихідні на весь день, а я в ці дні працювала, це вже була б колосальна допомога. Але вона за ручку водила сина по репетиторів.