Два тижні, щоб зібрали всі речі, і знайшли інше житло – не витримала Тамара Михайлівна поведінки своїх дітей, але ж всю душу в них вклала

Тамара Михайлівна рано залишилася без чоловіка. Сама ростила двох дочок. При цьому ніхто і ніколи від неї не чув жодної скарги. Дочки не просто виросли, а й отримали гідну освіту. Допомогла їм теж мати. Працювала на двох роботах, щоб оплатити освіту.

А потім старша привела хлопця і сказала, що це її майбутній чоловік, тільки жити йому ніде. Потім вона народила, і довелося поступитися молодій сім’ї кімнату, а самій Тамарі перейти жити разом з дочкою.

Спочатку жінка вважала, що це тимчасово. Ось зароблять молодять на власне житло, і її життя стане таким, як раніше. Але дочка з зятем не дуже старалися. А навіщо, якщо дах над головою є, та й в холодильнику їжа завжди знайдеться.

Годувала всіх, між іншим, теж Тамара. Тільки подяки ніякої у відповідь не отримувала. А замість цього в сім’ї почалися сварки і скандали.

Молодша дочка вважала, що це не її справа туалет після зятя мити. А старша посилалася на те, що у неї маленька дитина на руках, вона нічого не встигає. Сам же зять відповідав, що виносити сміття і мити посуд не чоловіча справа, тому цілими днями просиджував перед комп’ютером.

Атмосфера в квартирі стала настільки важкою, що додому навіть не хотілося повертатися. А коли Тамара натякнула дочці, що пора б їй з’їхати з чоловіком та онукою на зйомну квартиру, то у відповідь почула «Ну ми ж на іпотеку збираємо. Де гроші брати? ». Так і залишилися.

Останньою краплею стало те, що і молодша привела хлопця «Мама, він з іншого міста, жити буде у нас».

Тамара здивувалася «Де? На кухні?”. Але дочка по всій видимості передбачала почути подібне питання, тому спокійно пояснила, що на кухні не зовсім зручно. А ось якби мама перейшла на кухню, то їм би звільнилася кімната.

Тамара більше не могла терпіти. Вона в один момент усвідомила, що з її думками та інтересами ніхто не рахується. А якщо буде потрібно, то потім і документи оформлять, щоб мати в будинок для людей похилого віку відправити.

Вона поставила ультиматум «Два тижні, щоб зібрали всі речі, і знайшли інше житло». Дочки образилися, пообіцяли, що не дозволять матері бачитися з онуками. І взагалі вона на старості років залишиться одна.

Але Тамара не дала задній хід. Якщо так судилося їй за всі старання. Значить нехай так і буде. Їм пора вже самостійними ставати.

А зараз у неї ювілей – 50 років. І чи прийдуть діти привітати – вона не знає.