Сестра чоловіка обурюється: могла б приготувати стіл на 20 гостей, для свекрухи ж намагаєшся! А їй то самій нема коли, та й готує вона не смачно
На початку знайомства я занадто намагалася бути хорошою для сім’ї чоловіка. І зробила вже традицією на всі свята приходити до нас.
Жодного разу не пискнула. Готувала стіл на всіх них. Прибирала, мила посуд. В процесі металася шаленою офіціанткою, аби кожному було зручно, всім всього вистачало. Але я настільки вимоталася, зрозуміла раптом: і собі хочеться свята. Але для рідні стало нормою, що вони йдуть до мене і не питають навіть, що принести з собою.
Ближче до новорічних свят я психанула, заявила, з мене вистачить. Пора і нам хоч раз в гості сходити. Або нехай допомагають. Але пізніше з’ясувалося, чоловік “з делікатності” відмовлявся поганим моїм самопочуттям. І то всі розлютилися, кожен дорікнув, що на мене розраховували.
А тут днями свекруха мені відкритим текстом заявила:
– У мене ж ювілей, я вже всіх запросила. Послухай, які у мене побажання по меню.
– Ви всіх до мене додому запросили? Без моєї згоди?
– Ну яке ще згода, сім’я ми чи ні? Прийдемо, посидимо, відпочинемо. Ти краще запиши, що я хочу на столі бачити. Можу собі дозволити покомандувати, – солодко посміхнулася вона, – мій же свято …
Ось так я дізналася, що за свій рахунок повинна готувати на два десятка гостей. А з чого це гості будуть топтатися по мого дому? Він і до весілля моїм був.
Загалом, відмовилася навідріз, зате розповіла, як можна організувати свято дешево і весело.
Тепер телефонує зовиця. Називає поганою невісткою, не потрібна їм така невістка. Не хочу матусю порадувати, свято їй влаштувати.
Але чому ця дочка не бажає власну матусю сама порадувати? Нехай готує! Та ні, вона немає коли, і готує вона не так смачно.
Я зітхнула, діватися нікуди. Вирішила організувати свято спільними силами. Розподілити, хто що принесе, хто грошима скинеться. Але тут свекруха здійнялася, вона на ці гроші сама розраховує, щоб їй особисто подарували. А я повинна сама все купити, приготувати і сервірувати. І подарунок теж не забути!
Благо, чоловік прийшов до тями, прийняв мою сторону. Нагадав: я, як всі, ходжу на роботу. І відпочивати хочу хоч іноді. Відчув мабуть, що смаженим запахло, я вже розлучaтися була готова.