Даша не хотіла йти на зустріч випускників, але все ж пошурувала. Просто не найкращі її роки припали на школу, пам’ятає як на дискотеці ніхто на танець й запросити не хотів. Але ж пройшло 20 років, вона очікувала побачити успішних і красивих, але вже в фоє школи зрозуміла, що вона то й найщасливіша з усіх

Даша насправді була негарна. Не те, щоб вже зовсім страшненька, але … Правда, комплексів з цього приводу ні у кого не було. Її батьки були щасливі разом, в доньці душі не чули, віддавали їй себе повністю.

Загалом, насправді була звичайним дівчиськом. Але дивлячись, на довгоногих красунь-однокласниць, невисока пампушка Даша відчувала себе справжнісінькою «бабою Ягою».

Ні, вона не була в класі «білою вороною». Швидше, «сірою мишкою». За однією партою з нею сиділа дівчинка, тому що, хлопчики сидіти з нею не прагнули.

На шкільних дискотеках її майже ніхто не запрошував на білий танець. Навіть коли всіх красивих дівчат встигли розхапати, хлопці тулилися біля стінки в очікуванні своєї черги, але в сторону Даші навіть не дивилися.

Дитячі комплекси довго переслідували її і в дорослому житті. Вона думала, що так і залишиться самотньою і нещасливою. Їй вже двадцять сім було, а у неї за плечима жодного роману. Але, як з’ясувалося, у кожного щастя існує свій власний час для дозрівання.

Коли вона зустріла Сергія, їй не вірилося, що він  міг в неї закохатися. Одного разу навіть не стерпіла і прямо його запитала. Мовляв, що ти в мені знайшов.

– Навіщо мені в тобі щось шукати? – щиро здивувався Сергій. – Люблю я тебе і всі справи. Серцю не накажеш.

Навіть виходячи заміж, Даша все ще не вірила в своє щастя. А потім якось все закрутилося – справи, вагітність, дочка, будинок, чоловік.

Думки про власну неповноцінність якось самі собою зникли. Непросте минуле довго її не турбувало, і ніяк не виявлялося.

Але одного разу її в соцмережах знайшла одна з колишніх однокласниць. Запитала, чому та жодного разу не була зустрічах однокласників. А тому й не була, що некрасивою себе вважала. А потім життя сімейна закрутила. Не до того стало.

Але тепер донька підросла, побут налагоджений, все йде своєю чергою. Загалом, Даша дозволила колишній подружці уламати себе погодитися прийти на найближчу зустріч випускників.

Вона довго і ретельно готувалася. Але несподівано напередодні вечора давні страхи знову повернулися, закружляли, заплескали крилами над головою. Хотіла не піти.

А потім вирішила – буде що буде. Якщо комусь  красивому і успішному хочеться поблажливо посміхнутися, дивлячись на неї, нехай. І Даша пішла.

Сюрпризи на неї чекали відразу. Ще в фойє школи, де її колишні однокласниці чепурилися перед дзеркалом, вона раптом зрозуміла, що всі вони … постаріли. Навіть не постаріли, а якось змарніли, зів’яли.

А вже потім, за столом, свято перетворилося в загальний і нескінченний потік скарг колишніх однокласниць на чоловіка-п’яницю, два розлучення, нестерпних дітей, бідність і повну відсутність жіночого щастя.

А Даші в цей потік і додати було нічого. Їй раптом стало ясно – в їхньому класі вона виявилася найщасливіша. Ось тобі і негарна …