Мама дуже втомилася і пішла до мудреця за порадою. Той сказав: дітей вигнати гуляти, а самій пити чай з цукерками. Вона так і зробила, але діти все ж заглянули додому

Ця була одна жінка. Її видали заміж за першого, хто посватався, аби з рук збути скоріше. Чоловік був не ідеальним, не багатим, але простим і люблячим. У сім’ї народилося багато діточок, трудяга-батько намагався їх забезпечувати, як міг, пропадав на роботі. Всі домашні турботи лягли на молоду дружину.

Діти росли, пустували, вона виховувала їх то потиличниками, то криками, але радості в домі вистачало. У перервах між постійним пранням і прибиранням сім’я збиралася пити чай. Мати пекла смачненьке, віддавала дітям останній шматочок. А коли всі засинали, тихенько скаржилася чоловікові, як втомлюється.

Одного разу, коли у неї взагалі сил не залишилося, пішла вона до старого мудреця.

– Я ж все роблю, як хороша людина, і віддаю все до копійки, до останнього шматочка, нічого собі не залишаю. Чому ж Господь не дає мені сил радіти, я все кричу і кричу, скаржуся і скаржуся. Як стати хорошою матір’ю і дружиною?

– А ти стань спершу хорошою для себе, може, і для інших залишиться …

Довго говорила жінка з мудрецем, додому прийшла задумлива.

І діти не змінилися, все так же бавилися. І чоловік не став більше заробляти. А жінку наче підмінили: весь час щаслива ходить. Тільки стала раз в день виганяти всіх гуляти, сама вдома замкнеться, нікого не пускає. А дітям цікаво.

Забралися в віконце, дивляться: а мама одна чай п’є і смачні цукерки їсть.

– Мама, а чому ти нас не кличеш цукерки їсти?

– А тому що зараз я для себе стану хорошою, тоді і вам залишиться щаслива і гарна мама.

Вчіться у старого мудреця! Нехай буде щаслива і ваша сім’я.